La Gata Encantada

  Erase un príncipe muy admirado en su reino. Todas las jóvenes casaderas deseaban tenerle por esposo. Pero él no se fijaba en ninguna y pasaba su tiempo jugando con Zapaquilda, una preciosa gatita, junto a las llamas del hogar. Un día, dijo en voz alta: Eres tan cariñosa y adorable que, si fueras mujer, me casaría contigo. En el mismo instante apareció en la estancia el Hada de los Imposibles, que dijo: Príncipe tus deseos se han cumplido. El joven, deslumbrado, descubrió junto a él a Zapaquilda, convertida en una bellísima muchacha. Al día siguiente se celebraban las bodas y todos los nobles y pobres del reino que acudieron al banquete se extasiaron ante la hermosa y dulce novia. Pero, de pronto, vieron a la joven lanzarse sobre un ratoncillo que zigzagueaba por el salón y zampárselo en cuanto lo hubo atrapado. El príncipe empezó entonces a llamar al Hada de los Imposibles para que convirtiera a su esposa en la gatita que había sido. Pero el Hada no acudió, y nadie nos ha contado si tuvo que pasarse la vida contemplando como su esposa daba cuenta de todos los ratones de palacio

Гребінка Євген Павлович

ВЕДМЕЖИЙ СУД

Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попеластий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, Їв сіно, і овес, і сіль. Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки. Давай вони по-своєму судить Трохи не цілі сутки. - Як можна їв собі м'ясиво, - Ведмідь сердито став ревіть. - А то він сіно їв! - Вовки завили. Да судді річ його спочинку перебили, Бо він ситенький був. І так опреділили І приказали записать: «Понеже Віл признався попеластий, Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті, Так за гріхи гріх такий зробить! Воно було б зовсім не диво, Коли б він його четвертувать І м'ясо розідрати суддям на рівні часті, Лисичці ж ратиці отдать».

ГОРОБЦІ ДА ВИШНЯ

Глянь, глянь, летять, да їх летить чимало, Куди оце летять з оселі Горобці? Дивлюсь, у сад побрались молодці. На Вишеньці їх геть-то насідало, І бенкет зараз підняли; Цвірінькають, джеркочуть, знай, на Вишні, Із ранку самого до пізньої пори. Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду, Що їй превесело, бо як край неї йду Або і так коли зирну у сад із хати, Все зволять Горобці по гілочках скакати. Ось тиждень як не був, дивлюсь — кат його ма! На Вишеньці гостей нема. Чого, лишень, вони літати перестали? Як розібрав, бодай і не казать! Ох! Поти жевжики вчащали, Поки всі ягоди на Вишні обдзюбали, Тепер до бідної ніколи не летять.

Los textos oficiales (jurídicos y administrativos)

El Derecho es un conjunto de preceptos y normas con los que se expresa una idea de justicia y de orden, que regulan las relaciones humanas en toda sociedad civil. Con el adjetivo jurídico nos referimos a aquello que atañe al Derecho.

Los textos jurídicos y administrativos buscan objetividad, claridad, orden y pre­cisión. Sin embargo, con mucha frecuencia, en su afán por puntualizar todas las ideas y circunstancias, incorporan excesivas explicaciones, aclaraciones, acotaciones, citas y enumeraciones, y se convierten en textos repetitivos, densos, crípticos, ambiguos, confusos y oscuros.

El problema de que los textos jurídicos y administrativos estén escritos con un len­guaje poco inteligible ha sido objeto de reiteradas quejas por parte de los ciudadanos y ha llegado incluso a ser denunciado desde el Parlamento. El jurídico-administrativo, como el científico-técnico, es un uso especializado del lenguaje, pero, no olvidemos que, además, tiene que cumplir satisfactoriamente su función de instrumento de servicio público.