- •Розділ і. Основи загальної паразитології Тема: Вступ
- •І. Визначення паразитології, зміст та її зв'язок з біологічними, медичними та ветеринарними науками .
- •II. Історія розвитку.
- •3. Розвиток ветеринарної паразитології в Україні
- •4. Економічні збитки від інвазійних захворювань.
- •1. Завдання паразитології
- •Тема: Біологічні основи паразитології
- •2. Систематика паразитів
- •3. Живителі паразитів
- •4. Класифікація паразитів
- •1. Типи взаємовідношень організмів в природі.
- •2. Систематика паразитів
- •3. Господарі паразитів (живителі паразитів)
- •4. Класифікація За часом паразитування:
- •По локалізації:
- •1. Походження паразитизму і розповсюдження його в природі.
- •Вплив паразита на організм господаря
- •Тема: Загальні дані про інвазійні хвороби
- •1. Визначення інвазійних хвороб та їх відмінність від інфекційних.
- •2. Номенклатура інвазійних хвороб.
- •3. Патогенність і вірулентність збудників
- •4. Екстенсивність та інтенсивність інвазії.
- •5. Вчення е. Н. Павловського
- •1. Прояв паразитарних хвороб
- •2. Епізоотологія інвазійних захворювань
- •3. Джерела та шляхи зараження інвазійними хворобами
- •Тема: комплекс протипаразитарних заходів
- •1. Організаційні заходи
- •4) Утримання спеціалізованих господарств на режимі закритого типу.
- •5) Санітарний день.
- •2. Загальні профілактичні заходи
- •1) Додержання гігієнічних правил утримання, годівлі і водопою тварин.
- •3) Знезаражування гною.
- •4) Утилізація, або знищення, трупів і уражених органів.
- •5) Табірне утримання худоби і птиці.
- •6) Зміна пасовищ.
- •7) Стійлово-вигульне утримання телят.
- •8) Кліткове утримання птиці.
- •9) Вирощування каченят і гусенят без водойм.
- •3. Спеціальні заходи.
- •1) Уточнення паразитологічної ситуації.
- •2) Паразитологічна оцінка пасовищ і водойм.
- •4. Особливості організації протипаразитарних заходів у господарствах з численним поголів’ям тварин
- •5. Вчення академіка к. І. Скрябіна про девастацію.
- •1. Роль ветеринарних заходів щодо охорони здоров’я людини від антропозоонозів.
- •Розділ іі. Ветеринарна гельмінтологія Тема: Загальні дані про гельмінтів та хвороби які вони викликають
- •1. Визначення та заміст ветеринарної гельмінтології.
- •2. Систематика гельмінтів
- •3. Епізоотологічна класифікація гельмінтозів
- •4. Патогенез і імунітет при гельмінтозах.
- •5. Дегельмінтизація та її види
- •Види дегельмінтизації
- •Оцінка проведення протигельмінтозних заходів.
- •2. Екстенсефективність і інтенсефективність дегельмінтизації.
- •Тема: Діагностика гельмінтозів
- •1. Зажиттєві методи діагностики гельмінтозів
- •2. Комплексний підхід до діагностики
- •3. Якісні методи гельмінтокопрологічних досліджень
- •I Гельмінтоовоскопія.
- •II Гельмінтоларвоскопія
- •III Гельмінтоскопія.
- •4. Якісні методи гельмінтокопрологічних досліджень:
- •Методи посмертної діагностики гельмінтозів
- •6. Дослідження проміжних живителів паразитичних червів
- •7. Збір, фіксація, етикетування гельмінтів.
- •Тема: Трематодози
- •1. Основи морфології і біології трематод.
- •2. Систематика трематоди
- •3. Фасціольоз тварин
- •1. Основи морфології і біології трематод.
- •2. Систематика трематод
- •3. Фасціольоз тварин
- •4. Парамфістоматидози
- •5. Дикроцеліоз
- •Трематодози м’ясоїдних
- •6. Опісторхоз
- •7. Ехіностоматидози
- •Тема: 2.4. Моногенеози
- •1. Основи морфології і біології моногеній, систематика
- •2. Гіродактильоз риб
- •3. Дактилогіроз
- •Тема: Цестодози
- •1. Основи морфології і біології цестод
- •2. Систематика цестод
- •3. Теніоз – цистицеркоз целюлозний
- •1. Основи морфології і біології цестод
- •2. Систематика цестод:
- •3. Теніоз- цистицеркоз
- •Тема: 2.5. Цестодози
- •2. Т е н і о з – ц и с т и ц е р к о з тенуікольний
- •Лекція № 18 Тема: Цестодози м’ясоїдних
- •1. Ехінококоз імагінальний та ларвальний
- •1. Ехінококоз
- •3. Ценуроз овець (справжня вертячка).
- •Лекція № 19 Тема: Імагінальні цестодози
- •1. Монієзіози жуйних
- •1. М о н і е з і о з жуйних
- •Дрепанідотеніоз г у с е й
- •Лекція № 20 Тема: Цестодози м’ясоїдних і риби
- •1. Дипилідіоз м’ясоїдних
- •2. Дифілоботріоз
- •3. Лігулідози риб і птиці
- •1. Дипілідіоз м’ясоїдних.
- •2. Дифілоботріоз м’ясоїдних
- •3. Лігулідози риб і птиці
- •Ботріоцефальоз риб.
- •Тема 2.6. Акантоцефальози
- •1. Акантоцефальози
- •2. М а к р о к а н т о р и н х о з свиней
- •Лекція № 25 Тема: Нематодози
- •1. Основи морфології та біології нематод
- •2. Систематика нематод
- •3. Аскаридатози: Аскаридоз свиней
- •1. Основи морфології та біології нематод
- •3. Аскаридоз свиней (аскаріоз)
- •Тема: Аскаридатози
- •1. Параскаридоз коней
- •2. Неоаскаридоз телят
- •3. Токсокароз собак і хутрових звірів
- •4. Токсаскаридоз м’ясоїдних
- •5. Аскаридіоз курей
- •Лекція № 26 Тема: Стронгілятози (легеневі та кишкові)
- •1. Диктіокаульоз жуйних
- •2. Стронгілідози коней
- •1. Диктіокаульоз жуйних
- •2. Стронгілідози коней
- •Тема: Легеневі і кишкові стронгілятози
- •1. Метастронгільоз свиней
- •2. Езофагостомоз свиней і жуйних
- •Лекція № 27 Тема: Стронгілятози жуйних і птиці
- •1. Буностомоз жуйних
- •2. Гемонхоз жуйних
- •3. Сингамоз птахів
- •1. Буностомози жуйних.
- •2. Гемонхоз жуйних.
- •3. Сингамоз птиці.
- •Тема: Рабдитатози
- •1. Стронгілоїдоз молодняка.
- •Лекція № 28 Тема: Трихуріози
- •1. Трихінельоз тварин
- •1.Трихоцефалятози
- •Загальна характеристика трихоцефалятозів
- •Трихінельоз тварин
- •Історичні дані
- •Морфологія збудників
- •Життевий цикл.
- •Епізоотологічні дані
- •Патогенез
- •Клінічні ознаки
- •Патологічні зміни
- •Діагностик а
- •Посмертні методи діагностики
- •Диференціальна діагностика
- •Лікування
- •Профілактика
- •Тема: Трихуріози
- •1. Трихоцефалятози (Трихуріоз свиней)
- •Лекція № 29 Тема: Оксіуратози і спіруратози
- •1. Оксіуроз (оксіуріоз) коней
- •2. Телязіоз врх
- •1. Оксіуроз коней.
- •2. Телязіоз врх.
- •Тема: Оксіуратози
- •1. Гетеракідози птиці.
- •Тема: Спіруратози
- •1. Тетрамероз птиці.
- •Тема: Діоктофіматози
- •Філометроїдоз коропів.
- •1. Визначення та зміст ветеринарної ентомології. Морфологія, біологія і систематика комах.
- •2. Гіподерматоз врх
- •3. Естроз овець
- •Систематика комах
- •3. Естроз овець
- •Тема: Загальні дані про комах та хвороби, які вони викликають.
- •1. Основні сучасні інсектициди, репеленти та методи застосування їх
- •2. Ветеринарно-санітарне та економічне значення комах.
- •Тема: Оводові хвороби коней
- •1. Гастрофільоз коней
- •2. Р и н е с т р о з коней
- •Тема: Ентомози тварин
- •1. Вольфартіоз
- •Лекція № 37 Тема: Ентомози тварин
- •1. Сифункулятози тварин
- •2. Мелофагози: Бовікольози коней та врх
- •Тема: Ентомози м’ясоїдних
- •1. Триходектоз м’ясоїдних
- •Тема: Ентомози птиці
- •1. Менопоноз птиці
- •Тема: Ентомози овець
- •1. Мелофагоз овець
- •Тема: Комахи – переносники збудників заразних хвороб
- •2. Гнус
- •Тема: Комахи
- •1. Блохи.
- •2. Екологічні проблеми, які виникають при застосуванні інсектоакарицидів.
- •1. Визначення та зміст ветеринарної арахнології.
- •2. Основи морфології та біології акариформних кліщів. Систематика кліщів.
- •3. Саркоптоз, Псороптоз, Хорілптоз, Отодектоз
- •2. Основи морфології та біології акариформних кліщів. Систематика кліщів
- •Cистематика арахнід
- •3. Саркоптози
- •Саркоптоз жуйних
- •Саркоптоз коней
- •Псороптози
- •Псороптоз овець
- •Псороптоз коней
- •Хоріоптоз жуйних
- •Хоріоптоз коней
- •Нотоедроз
- •Отодектоз м’ясоїдних
- •Тема: Демодекози м’ясоїдних
- •1. Демодекоз м’ясоїдних
- •Тема: Кліщеві хвороби птахів
- •1. Кнемідокоптоз птиці.
- •Тема: Паразитиформні кліщі
- •1. Основи морфології, біології та систематики паразитиформних кліщів.
- •2. Іксодові кліщі.
- •1. Основи морфології, біології та систематики паразитиформних кліщів.
- •2. Іксодові кліщі.
- •Паразитиформні кліщі Тема: Кліщеві хвороби бджіл
- •Варрооз бджіл.
- •Тема: Паразитиформні кліщі
- •1. Аргасові кліщі.
- •2. Гамазоїдні кліщі.
- •Строго специфічні (еймерії)
- •Не строго специфічні (токсоплазми)
- •2. Епізоотологія протозойних хвороб.
- •3. Патогенез та імунітет протозойних хвороб
- •4. Діагностика протозоозів
- •Тема: Загальні дані про найпростіших та хвороби, які вони викликають.
- •1. Лікувально-профілактичні заходи проти збудників протозойних хвороб
- •Тема: Піроплазмідози
- •1. Основи морфології, біології та систематики піроплазмі
- •2. Епізоотологія та загальні принципи діагностики піроплазмідозів
- •3. Бабезіоз врх
- •1. Основи морфології, біології та систематики піроплазмі
- •Систематика піроплазмід
- •2. Епізоотологія та загальні принципи діагностики піроплазмідозів
- •Тема: Бабезіїдози коней, овець і собак
- •1. Заходи боротьби з піроплазмідозами
- •6. Проти тейлеріозу винайдена вакцина (жива культурна противотейлеріозна.)
- •2. Піроплазмоз коней.
- •3. Бабезіоз і піроплазмоз овець і кіз.
- •4. Піроплазмоз собак.
- •Тема: Кокцидіози
- •1. Основи морфології, біології та систематики кокцидіозів
- •Систематика
- •2. Епізоотологія, патогенез та імунітет при кокцидіозах
- •3. Діагностика кокцидіозів.
- •4. Кокцидіоз кроликів.
- •Тема: Кокцидіози
- •1.Загальні принципи профілактичних і лікувальних заходів при кокцидіозах.
- •2. Кокцидіоз врх (Еймеріоз).
- •Тема: Еймеріози
- •1. Еймеріоз курей
- •2. Саркоцистоз тварин
- •1. Еймеріоз кур.
- •2. Саркоцистоз тварин
- •3. Токсикоплазмоз тварин.
- •4. Криптоспоридіоз.
- •Тема: Саркомастигофорози та мікроспоридіози
- •1. Основи морфології, біології та систематики мастигофор і мікроспоридій
- •2. Трихомоноз врх
- •1. Основи морфології, біології та систематики мастигофор і мікроспоридій
- •Систематика
- •Використана література
- •Тема: Саркомастигофорози та мікроспоридіози
- •1. Гістомоноз птиці
- •Лекція № 63 Тема: Ціліатози
- •1. Основи морфології, біології та систематики ціліат
- •2. Балантидіоз свиней
- •1. Основи морфології, біології та систематики ціліат
- •Систематика
- •2. Балантидіоз
- •Тема: Ціліатози
- •1. Основи морфології, біології та систематики прокаріотів.
- •1. А н а п л а з м о з тварин
Тема: Діагностика гельмінтозів
1. Зажиттєві методи діагностики гельмінтозів
2. Комплексний підхід до діагностики
3. Гельмінтоовоскопія, гельмінтоларвоскопія, гельмінтоскопія
4. Кількісні та якісні методи досліджень.
1. Зажиттєві методи діагностики гельмінтозів
Успіх боротьби з гельмінтозами тварин значною мірою залежить, насамперед, від своєчасного і точного розпізнавання цих захворювань.
Розрізняють прямі і непрямі методи досліджень.
Прямі методи широко застосовують у ветеринарній практиці. Вони дають змогу виявити гельмінтів або їхні зародки (яйця і личинки).
Непрямі (допоміжні методи) досліджень менш точні і поки ще рідко застосовуються у виробничих умовах. Вони ґрунтуються на врахуванні вторинних явищ, що розвиваються в організмі тварини під впливом гельмінтів і продуктів їхньої життєдіяльності (алергічні реакції, еозинофілія та ін.).
Зажиттєва діагностика гельмінтозів
Зажиттєва діагностика гельмінтозів свійських тварин у виробничих умовах здійснюється комплексно - на підставі результатів лабораторних досліджень, діагностичних дегельмінтизацій, імунологічних реакцій і обліку епізоотологічних даних та клінічних ознак.
Залежно від цільового призначення лабораторні дослідження за життя тварин поділяють на три групи:
1) гельмінтоовоскопічні методи - застосовують для виявлення яєць паразитичних червів (переважно у фекаліях)
гельмінтоларвоскопічні методи - призначені для виявлення личинок гельмінтів у фекаліях, шкірі, крові та м'язах.
гельмінтоскопічні методи - використовують для виявлення виділених назовні гельмінтів та їхніх фрагментів (здебільшого у фекаліях тварин).
У ветеринарних установах частіше використовують гельмінтоовоскопічні методи.
2. Комплексний підхід до діагностики
а) Діагностичні дегельмінтизації
Діагностичною дегельмінтизацією називається такий захід, при якому досягається виділення з травного каналу хоча б невеликої кількості гельмінтів (частіше цестод). 3астосовують її для підтвердження діагнозу певного гельмінтозу на ранній стадії хвороби, коли збудники ще не досягай статевої зрілості, а також при низькій інтенсивності інвазії (гельмінтоносійність). Лабораторні методи діагностики в таких випадках бувають неефективні, бо паразити в молодому віці (преімагінальному стані) не виділяють в навколишнє середовище яєць або личинок.
У виробничих умовах діагностичні дегельмінтизації нерідко проводять для зажиттєвої діагностики монієзіозу жуйних, дрепанідотеніозу гусей, цестодозів м'ясоїдних, аскаридозу свиней і аскаридозу курей.
б) Імунологічні реакції
Імунологічні реакції проявляються при взаємодії антигена з антитілами. До них належать алергічні та серологічні реакції (преципітації, сколексопреципітації, аглютинації і зв'язування комплементу). При деяких гельмінтозах рідко застосовують алергічні і серологічні методи діагностики (проба Казані).
Причини, що обмежують впровадження у ветеринарну практику імунологічних методів діагностики гельмінтозів тварин, такі: відсутність відповідних препаратів заводського виготовлення або недостатня специфічність їх, а також випадки ускладнень при алергічних реакціях.
в) Люмінесцентна мікроскопія
В останні роки для прижиттєвої діагностики гельмінтозів людини, а також сільськогосподарських тварин почали використовувати
люмінесцентну мікроскопію. Цей метод дає змогу диференціювати однотипні за будовою і розміром яйця збудників аскаридіозу і гетеракідозу курей та деяких інших паразитичних червів, а також відрізняти життєздатні яйця і личинки гельмінтів від мертвих.
Розрізняють первинну і вторинну люмінесценцію, або флуоресценцію.
Первинна люмінесценція (аутофлуоресценція) - свічення незабарвлених об'єктів, підданих обробці ультрафіолетовими променями.
Вторинна люмінесценція - свічення препаратів під дією спеціальних речовин - флуорохромів (розчин акридину оранжевого та ін.). Цей метод більш ефективний. Життєздатні яйця й личинки гельмінтів, забарвлені акридином безпосередньо на предметному склі або в пробірці, світяться тьмяним зеленим кольором, а мертві - яскравим червоним, оранжевим або зеленим. Виготовлені препарати звичайно переглядають під люмінесцентним мікроскопом вітчизняного виробництва (МЛ-1, МЛ-2).
г) Клінічні симптоми
Клінічна картина при багатьох гельмінтозах сільськогосподарських тварин мало вивчена, симптомокомплекс захворювань досить схожий (пригнічення, поноси, схуднення тощо), тому в діагностиці цієї групи захворювань вона відіграє допоміжну роль. Проте при ряді гельмінтозів тварин спостерігаються характерні симптоми: різкий розлад центральної нервової системи (при ценурозі овець), кон'юнктивіт і кератит (при телязіозі ВРХ), черевна водянка (при гострому перебігу фасціольозу овець).Ці хвороби можна діагностувати з деякою долею вірогідності за даними клінічних спостережень. Такі нехарактерні симптоми, як низька вгодованість і продуктивність дорослих тварин, відставання в рості та розвитку молодняка, можуть бути підставою для проведення гельмінтокопрологічних та інших спеціальних обстежень тварин, підозрілих на захворювання гельмінтозами.
д) Епізоотологічні дані
При діагностиці багатьох гельмінтозів тварин звертають увагу на епізоотологічні дані (не благополучність господарства щодо конкретних хвороб, сезон року, вік хворих тварин, характер пасовищ і вододжерел, метеорологічні умови тощо). Наприклад, масове захворювання з ознаками черевних водянок, падіж овець восени після дощового літа і використання під випаси заболочених ділянок пасовищ дають підставу запідозрити гостру форму фасціольозу. У випадку падежу ягнят навесні через 3-4 тижні після початку пасовищного утримання можна запідозрити захворювання молодняка овець на монієзіоз. Слід також враховувати зональність гельмінтозів свійських тварин - бажано в комплексі з клінічними симптомами.
е) Дослідження виділень інших органів
Дослідження вмісту кон’юнктивальних порожнин. Цей метод застосовують для діагностики телязіозу ВРХ (збудник Тhеlаzіа rhоdеsі). Спринцівкою зрошують кон’юнктивальні порожнини водним розчином йоду; рідину, що витікає, збирають у ниркоподібний тазик і оглядають на наявність телячій та їх личинок (довжина останніх досягає 7 мм).
Дослідження зіскобів з опатоподібно складок – основний метод діагностики оксіурозу коней. лопатоподібною паличкою або сірником, змоченим 50%-ним розчином гліцерину, роблять зіскоб з перинальних складок промежини і внутрішньої поверхні кореня хвоста. Зіскоб переносять на предметне скло в краплю гліцерину з водою і досліджують під мікроскопом. Бажано вологий препарат накривати накривним скельцем.
ж) Дослідження тканин
Дослідження шкіри великої рогатої худоби (за Гнєдіною) застосовують для діагностики онхоцеркозу. В нижній черевній стінці у тварини після підготовки операційного поля вирізують невеликий шматочок шкіри завтовшки 2 мм і вміщують на предметне скло у фізіологічний розчин (ранку змазують настойкою йоду). Препарувальними голками цей зріз розщеплюють на дрібні частини і залишають у спокої на 10—15 хв. Після видалення волокон препарат мікроскопують для виявлення живих личинок онхоцерків.
Дослідження шматочків м'язів на трихінельоз часто провадять посмертно. Іноді для прижиттєвої діагностики трихінельозу застосовують метод біопсії. Оперативним втручанням вирізують шматочок м'яза (наприклад, із зовнішніх м'язів вуха), з якого готують дрібні зрізи. Останні вміщують на нижнє скло компресорія, накривають верхнім склом і зближують їх гвинтами до повного розплющування. Переглядають зрізи під трихінелоскопом або малим збільшенням мікроскопа чи за допомогою проекційного трихінелоскопа.