- •Розділ і. Основи загальної паразитології Тема: Вступ
- •І. Визначення паразитології, зміст та її зв'язок з біологічними, медичними та ветеринарними науками .
- •II. Історія розвитку.
- •3. Розвиток ветеринарної паразитології в Україні
- •4. Економічні збитки від інвазійних захворювань.
- •1. Завдання паразитології
- •Тема: Біологічні основи паразитології
- •2. Систематика паразитів
- •3. Живителі паразитів
- •4. Класифікація паразитів
- •1. Типи взаємовідношень організмів в природі.
- •2. Систематика паразитів
- •3. Господарі паразитів (живителі паразитів)
- •4. Класифікація За часом паразитування:
- •По локалізації:
- •1. Походження паразитизму і розповсюдження його в природі.
- •Вплив паразита на організм господаря
- •Тема: Загальні дані про інвазійні хвороби
- •1. Визначення інвазійних хвороб та їх відмінність від інфекційних.
- •2. Номенклатура інвазійних хвороб.
- •3. Патогенність і вірулентність збудників
- •4. Екстенсивність та інтенсивність інвазії.
- •5. Вчення е. Н. Павловського
- •1. Прояв паразитарних хвороб
- •2. Епізоотологія інвазійних захворювань
- •3. Джерела та шляхи зараження інвазійними хворобами
- •Тема: комплекс протипаразитарних заходів
- •1. Організаційні заходи
- •4) Утримання спеціалізованих господарств на режимі закритого типу.
- •5) Санітарний день.
- •2. Загальні профілактичні заходи
- •1) Додержання гігієнічних правил утримання, годівлі і водопою тварин.
- •3) Знезаражування гною.
- •4) Утилізація, або знищення, трупів і уражених органів.
- •5) Табірне утримання худоби і птиці.
- •6) Зміна пасовищ.
- •7) Стійлово-вигульне утримання телят.
- •8) Кліткове утримання птиці.
- •9) Вирощування каченят і гусенят без водойм.
- •3. Спеціальні заходи.
- •1) Уточнення паразитологічної ситуації.
- •2) Паразитологічна оцінка пасовищ і водойм.
- •4. Особливості організації протипаразитарних заходів у господарствах з численним поголів’ям тварин
- •5. Вчення академіка к. І. Скрябіна про девастацію.
- •1. Роль ветеринарних заходів щодо охорони здоров’я людини від антропозоонозів.
- •Розділ іі. Ветеринарна гельмінтологія Тема: Загальні дані про гельмінтів та хвороби які вони викликають
- •1. Визначення та заміст ветеринарної гельмінтології.
- •2. Систематика гельмінтів
- •3. Епізоотологічна класифікація гельмінтозів
- •4. Патогенез і імунітет при гельмінтозах.
- •5. Дегельмінтизація та її види
- •Види дегельмінтизації
- •Оцінка проведення протигельмінтозних заходів.
- •2. Екстенсефективність і інтенсефективність дегельмінтизації.
- •Тема: Діагностика гельмінтозів
- •1. Зажиттєві методи діагностики гельмінтозів
- •2. Комплексний підхід до діагностики
- •3. Якісні методи гельмінтокопрологічних досліджень
- •I Гельмінтоовоскопія.
- •II Гельмінтоларвоскопія
- •III Гельмінтоскопія.
- •4. Якісні методи гельмінтокопрологічних досліджень:
- •Методи посмертної діагностики гельмінтозів
- •6. Дослідження проміжних живителів паразитичних червів
- •7. Збір, фіксація, етикетування гельмінтів.
- •Тема: Трематодози
- •1. Основи морфології і біології трематод.
- •2. Систематика трематоди
- •3. Фасціольоз тварин
- •1. Основи морфології і біології трематод.
- •2. Систематика трематод
- •3. Фасціольоз тварин
- •4. Парамфістоматидози
- •5. Дикроцеліоз
- •Трематодози м’ясоїдних
- •6. Опісторхоз
- •7. Ехіностоматидози
- •Тема: 2.4. Моногенеози
- •1. Основи морфології і біології моногеній, систематика
- •2. Гіродактильоз риб
- •3. Дактилогіроз
- •Тема: Цестодози
- •1. Основи морфології і біології цестод
- •2. Систематика цестод
- •3. Теніоз – цистицеркоз целюлозний
- •1. Основи морфології і біології цестод
- •2. Систематика цестод:
- •3. Теніоз- цистицеркоз
- •Тема: 2.5. Цестодози
- •2. Т е н і о з – ц и с т и ц е р к о з тенуікольний
- •Лекція № 18 Тема: Цестодози м’ясоїдних
- •1. Ехінококоз імагінальний та ларвальний
- •1. Ехінококоз
- •3. Ценуроз овець (справжня вертячка).
- •Лекція № 19 Тема: Імагінальні цестодози
- •1. Монієзіози жуйних
- •1. М о н і е з і о з жуйних
- •Дрепанідотеніоз г у с е й
- •Лекція № 20 Тема: Цестодози м’ясоїдних і риби
- •1. Дипилідіоз м’ясоїдних
- •2. Дифілоботріоз
- •3. Лігулідози риб і птиці
- •1. Дипілідіоз м’ясоїдних.
- •2. Дифілоботріоз м’ясоїдних
- •3. Лігулідози риб і птиці
- •Ботріоцефальоз риб.
- •Тема 2.6. Акантоцефальози
- •1. Акантоцефальози
- •2. М а к р о к а н т о р и н х о з свиней
- •Лекція № 25 Тема: Нематодози
- •1. Основи морфології та біології нематод
- •2. Систематика нематод
- •3. Аскаридатози: Аскаридоз свиней
- •1. Основи морфології та біології нематод
- •3. Аскаридоз свиней (аскаріоз)
- •Тема: Аскаридатози
- •1. Параскаридоз коней
- •2. Неоаскаридоз телят
- •3. Токсокароз собак і хутрових звірів
- •4. Токсаскаридоз м’ясоїдних
- •5. Аскаридіоз курей
- •Лекція № 26 Тема: Стронгілятози (легеневі та кишкові)
- •1. Диктіокаульоз жуйних
- •2. Стронгілідози коней
- •1. Диктіокаульоз жуйних
- •2. Стронгілідози коней
- •Тема: Легеневі і кишкові стронгілятози
- •1. Метастронгільоз свиней
- •2. Езофагостомоз свиней і жуйних
- •Лекція № 27 Тема: Стронгілятози жуйних і птиці
- •1. Буностомоз жуйних
- •2. Гемонхоз жуйних
- •3. Сингамоз птахів
- •1. Буностомози жуйних.
- •2. Гемонхоз жуйних.
- •3. Сингамоз птиці.
- •Тема: Рабдитатози
- •1. Стронгілоїдоз молодняка.
- •Лекція № 28 Тема: Трихуріози
- •1. Трихінельоз тварин
- •1.Трихоцефалятози
- •Загальна характеристика трихоцефалятозів
- •Трихінельоз тварин
- •Історичні дані
- •Морфологія збудників
- •Життевий цикл.
- •Епізоотологічні дані
- •Патогенез
- •Клінічні ознаки
- •Патологічні зміни
- •Діагностик а
- •Посмертні методи діагностики
- •Диференціальна діагностика
- •Лікування
- •Профілактика
- •Тема: Трихуріози
- •1. Трихоцефалятози (Трихуріоз свиней)
- •Лекція № 29 Тема: Оксіуратози і спіруратози
- •1. Оксіуроз (оксіуріоз) коней
- •2. Телязіоз врх
- •1. Оксіуроз коней.
- •2. Телязіоз врх.
- •Тема: Оксіуратози
- •1. Гетеракідози птиці.
- •Тема: Спіруратози
- •1. Тетрамероз птиці.
- •Тема: Діоктофіматози
- •Філометроїдоз коропів.
- •1. Визначення та зміст ветеринарної ентомології. Морфологія, біологія і систематика комах.
- •2. Гіподерматоз врх
- •3. Естроз овець
- •Систематика комах
- •3. Естроз овець
- •Тема: Загальні дані про комах та хвороби, які вони викликають.
- •1. Основні сучасні інсектициди, репеленти та методи застосування їх
- •2. Ветеринарно-санітарне та економічне значення комах.
- •Тема: Оводові хвороби коней
- •1. Гастрофільоз коней
- •2. Р и н е с т р о з коней
- •Тема: Ентомози тварин
- •1. Вольфартіоз
- •Лекція № 37 Тема: Ентомози тварин
- •1. Сифункулятози тварин
- •2. Мелофагози: Бовікольози коней та врх
- •Тема: Ентомози м’ясоїдних
- •1. Триходектоз м’ясоїдних
- •Тема: Ентомози птиці
- •1. Менопоноз птиці
- •Тема: Ентомози овець
- •1. Мелофагоз овець
- •Тема: Комахи – переносники збудників заразних хвороб
- •2. Гнус
- •Тема: Комахи
- •1. Блохи.
- •2. Екологічні проблеми, які виникають при застосуванні інсектоакарицидів.
- •1. Визначення та зміст ветеринарної арахнології.
- •2. Основи морфології та біології акариформних кліщів. Систематика кліщів.
- •3. Саркоптоз, Псороптоз, Хорілптоз, Отодектоз
- •2. Основи морфології та біології акариформних кліщів. Систематика кліщів
- •Cистематика арахнід
- •3. Саркоптози
- •Саркоптоз жуйних
- •Саркоптоз коней
- •Псороптози
- •Псороптоз овець
- •Псороптоз коней
- •Хоріоптоз жуйних
- •Хоріоптоз коней
- •Нотоедроз
- •Отодектоз м’ясоїдних
- •Тема: Демодекози м’ясоїдних
- •1. Демодекоз м’ясоїдних
- •Тема: Кліщеві хвороби птахів
- •1. Кнемідокоптоз птиці.
- •Тема: Паразитиформні кліщі
- •1. Основи морфології, біології та систематики паразитиформних кліщів.
- •2. Іксодові кліщі.
- •1. Основи морфології, біології та систематики паразитиформних кліщів.
- •2. Іксодові кліщі.
- •Паразитиформні кліщі Тема: Кліщеві хвороби бджіл
- •Варрооз бджіл.
- •Тема: Паразитиформні кліщі
- •1. Аргасові кліщі.
- •2. Гамазоїдні кліщі.
- •Строго специфічні (еймерії)
- •Не строго специфічні (токсоплазми)
- •2. Епізоотологія протозойних хвороб.
- •3. Патогенез та імунітет протозойних хвороб
- •4. Діагностика протозоозів
- •Тема: Загальні дані про найпростіших та хвороби, які вони викликають.
- •1. Лікувально-профілактичні заходи проти збудників протозойних хвороб
- •Тема: Піроплазмідози
- •1. Основи морфології, біології та систематики піроплазмі
- •2. Епізоотологія та загальні принципи діагностики піроплазмідозів
- •3. Бабезіоз врх
- •1. Основи морфології, біології та систематики піроплазмі
- •Систематика піроплазмід
- •2. Епізоотологія та загальні принципи діагностики піроплазмідозів
- •Тема: Бабезіїдози коней, овець і собак
- •1. Заходи боротьби з піроплазмідозами
- •6. Проти тейлеріозу винайдена вакцина (жива культурна противотейлеріозна.)
- •2. Піроплазмоз коней.
- •3. Бабезіоз і піроплазмоз овець і кіз.
- •4. Піроплазмоз собак.
- •Тема: Кокцидіози
- •1. Основи морфології, біології та систематики кокцидіозів
- •Систематика
- •2. Епізоотологія, патогенез та імунітет при кокцидіозах
- •3. Діагностика кокцидіозів.
- •4. Кокцидіоз кроликів.
- •Тема: Кокцидіози
- •1.Загальні принципи профілактичних і лікувальних заходів при кокцидіозах.
- •2. Кокцидіоз врх (Еймеріоз).
- •Тема: Еймеріози
- •1. Еймеріоз курей
- •2. Саркоцистоз тварин
- •1. Еймеріоз кур.
- •2. Саркоцистоз тварин
- •3. Токсикоплазмоз тварин.
- •4. Криптоспоридіоз.
- •Тема: Саркомастигофорози та мікроспоридіози
- •1. Основи морфології, біології та систематики мастигофор і мікроспоридій
- •2. Трихомоноз врх
- •1. Основи морфології, біології та систематики мастигофор і мікроспоридій
- •Систематика
- •Використана література
- •Тема: Саркомастигофорози та мікроспоридіози
- •1. Гістомоноз птиці
- •Лекція № 63 Тема: Ціліатози
- •1. Основи морфології, біології та систематики ціліат
- •2. Балантидіоз свиней
- •1. Основи морфології, біології та систематики ціліат
- •Систематика
- •2. Балантидіоз
- •Тема: Ціліатози
- •1. Основи морфології, біології та систематики прокаріотів.
- •1. А н а п л а з м о з тварин
Тема: Кліщеві хвороби птахів
Питання:
1. Кнемідокоптоз птахів
1. Кнемідокоптоз птиці.
Збуд. – Кнемідокоптес мутанс – збудн. ножної сверблячки. Хвор. – кури, індики, цесарки, голуби і ін. Місце локал.: під роговим шаром ніг.
Морф. Кліщ округлої форми 0,5 мм. У самок випукла спинна поверхня, у самців на задньому краї є щитинки. Хоботок підковопод. Ноги дуже короткі конічні. Збоку спини 3 і 4 пари не видно. Лапки у самок мають 2 кігтикоподібні зубики. Кінцівки у самців довші ніж у самок.
Біологія. Самка народж. личинок – линяють – німфа1 – німфа2 – імаго. Весь цикл 25-26 дн.
Епізоотологія. Хворіє птиця після року. Живуть кліщі 5-7 дн. Спряє щільне утрим. Пік захв. весною і літом, зимою затухає.
Патогенез: інокуляторна дія – запалення уражених ділянок ніг., птиця клює свої кінцівки, що приводить до некрозу пальців.
Симптоми: нижня частина кінцівок поступово потовщується, деформується, появляються нашарування брудно-білого кольору. Птиця клює некротизуються і відпадають пальці.
Діагноз: клінічні ознаки, лабораторні дослідження лусочок з уражених ділянок ніг.
Заходи боротьби:
оглядають все поголів’я старше 6 місяців.
хвору птицю забивають на м’ясо або лікують (березовий дьоготь, 0,02 % емульсію стомазану, 4-5 % водну суспензію колоїдної сірки і 0,1 % водну емульсію неоцидолу) протягом 1 хв. Повторюють обробку через 10 днів.
Приміщення прибирають і проводять дезакаризацію.
Тема: Паразитиформні кліщі
1. Основи морфології, біології та систематики паразитиформних кліщів.
2. Іксодові кліщі.
1. Основи морфології, біології та систематики паразитиформних кліщів.
Морфологія: Тіло паразити формних кліщів поділене на головогруди з хоботком і чотирма парами кінцівок та черевце. Хітиновий покрив добре розвинутий. Ротові органи колючо сисного або гризучого типу. У деяких представників є очі. Дихають кліщі за допомогою члеників.
Біологія: Розрізняють фази розвитку кліщів
я йце личинка німфа (кілька німф) імаго (дорослий кліщ)
Систематика:
Ряд Parasitiformes
Над родина Ixodoidea Над родина Gamasoidea
Родина Ixodidae Родина Argasidae Родина Dermanyssidae
2. Іксодові кліщі.
Значення іксодових кліщів у патології тварин вперше було встановлено Кільборном і Смітом (1893). Дослідження видатних учених А. А. Маркова, В. Л. Якимова, А. В. Беліцера, Р. Коха, А. Тейлера та інших показали, що кліщі є переносниками багатьох збудників протозойних, вірусних, бактеріальних захворювань, мікозів тварин і людей.
Нині відомо 12 родів іксодових (пасовищних) кліщів. З них на території України зареєстровано 6, які поширені в окремих клімато-географічних зонах. Необхідними чинниками поширення іксодід є оптимальна температура, вологість і специфічна рослинність. Температура повітря й тривалість світлового дня в літній чи зимовий періоди визначають час паразитування кліщів на тваринах.
Морфологія.
Розмір тіла іксодід змінюється залежно від фази розвитку та ступеня насиченості їх кров'ю (від 2 - 7 до 35 - 40 мм). У голодному стані кліщ має сплюснуту форму тіла, а ті, що насмокталися крові, — овально-округлу. У передній частині тіла знаходиться хоботок — гнатосома, який складається з основи хоботка, двох пальп, двох хеліцер і одного гіпостома. Пальпи мають численні сенсорні щетинки і виконують функцію дотику. Між пальпами розміщені хеліцери, озброєні зубцями. Гіпостом також вкритий зубцями, за допомогою яких кліщ фіксується на шкірі тварини. Основа хоботка може мати чотири-або шестикутну форму. Залежно від довжини хоботка кліщів поділяють на дов-гохоботкових (довжина хоботка перевищує його ширину) і короткохоботкових (довжина хоботка дорівнює або менша за його ширину). На спинній поверхні у кліща є міцний хітиновий щиток — скутум. У самок дорсальний хітиновий щиток вкриває лише передню частину, а у самців — усе тіло. Спереду по краях скутума у деяких кліщів розміщені очі. На вентральній поверхні тіла кріпляться чотири пари шестичленистих лапок. Перший членик, або кокса, кріпиться нерухомо, інші (вертлуг, стегно, гомілка, передньолапка та лапка) -рухливі. Останній членик закінчується присмоктувальною подушечкою і двома кігтиками, завдяки яким кліщ рухається і кріпиться до будь-якої поверхні. З вентрального боку на рівні прикріплення другої пари кокс у кліщів знаходиться статевий отвір, прикритий особливою хітиновою пластинкою, а на рівні четвертої пари — анальний. Спереду або позаду ануса проходить анальна борозна. За її розміщенням кліщів диференціюють за родами. На латеральній поверхні тіла позаду четвертої пари кокс знаходяться дихальця, або стигми, навколо яких є сітчасті пластинки — перитреми.
Біологія.
В своєму розвитку кліщі проходять чотири стадії (яйце, личинка, німфа, імаго). Копулюють вони під час живлення самки. Насмоктавшись крові, запліднена самка відпадає на землю, заповзає в укриття (під листя, каміння, в сміття) і через 2-20 діб (залежно від умов зовнішнього середовища) відкладає від 5 до 25 тис. яєць, після чого гине. Яйця кліщів овальної форми, буро-жовтого кольору, завдовжки до 0,5 мм. Через 1-5 тижнів з яєць вилуплюються личинки, які відрізняються від дорослих кліщів тим, що мають три пари лапок і не мають статевого отвору та дихалець. Вони нападають на дрібних тварин, живляться кров'ю, ростуть і через 6-10 діб перетворюються на німфу. Личинки можуть голодувати до одного року. Німфи подібні до самок кліщів, але менші за розмірами. Мають чотири пари лапок і не мають статевого отвору. Німфи нападають на тварин, живляться їхньою кров'ю і через 1-2 тижні на тілі або у зовнішньому середовищі линяють, перетворюючись на самця чи самку. На тварин, а також на людей нападають в умовах природних пасовищ усі стадії кліща. Вони безболісно кріпляться в тих місцях, де ніжна й тонка шкіра. Одна самка може виссати до 3 мл крові. Це тимчасові ектопаразити.
Залежно від нападів активних стадій на тварин іксодід поділяють на одно-, дво- і трихазяїнних. До однохазяїнних відносять кліщів, які на всіх стадіях живляться на одному хазяїні. Двохазяїнні кліщі на стадії личинки й німфи паразитують на одній тварині, а у фазі імаго - на іншій. У трихазяїнних кліщів личинка, німфа та імаго живляться на трьох різних хазяях.
Період розвитку однієї генерації кліщів залежить від наявності хазяїв, кліматичної зони і триває від 2 міс до 3 - 4 років.
Довжина хоботка, форма його основи, наявність очей, розміщення анальної борозни мають діагностичне значення при визначенні роду кліщів родини Іхоdidае.
Рід Іхоdеs (Іхоdеs rісіnus, І. реrsulсаtus) — дрібні кліщі жовтого кольору. У самки дорсальний щиток округлий, коричневого кольору. Тіло (ідіосома) має перетяжку. Хоботок довгий. Очі відсутні. Анальна борозна має вигляд дуги попереду анального отвору. Перитреми округлі. Кокса першої пари лапок не-розщеплена. Лапки тонкі, зближені між собою і розміщені в передній третині тіла. Кліщі трихазяїнні, переносять збудників бабезіозу і анаплазмозу великої рогатої худоби. Крім того, І. реrsulсаtus є носієм вірусних і бактеріальних збудників людини. Біотопами кліщів є хвойні та листяні ліси, кущові зарості на відкритій місцевості більшості областей України.
Рід Нуаlоmmа (Нуаlоmmа sсuреnsе, Н. рlumbеum, Н. detrіtum, Н. аnаtоlіcum; у тропіках трапляються Н. rufiреs, Н. drоmеdаriі, Н. trunсаtum) — великі кліщі коричневого кольору. У самки дорсальний щиток темно-коричневий, має вигляд комірця. Хоботок довгий. Очі добре виражені. Анальна борозна має вигляд дуги, розміщена позаду анального отвору. Перитреми різної форми. Кокси першої пари лапок розщеплені. Лапки довгі. Н. sсuреnsе — однохазяїнний кліщ Н. рlumbеum, Н. detrіtum, — двохазяїнні кліщі, Н. аnаtоlісum — трихазяїнний кліщ. Вони переносять збудників бабезіозу коней і анаплазмозу великої рогатої худоби. Біотопами кліщів є нерозорані пасовища та місцевість поблизу дерев, на яких оселяються граки.
Рід Воорhilus (Воорhilus саlсаrаtus, у тропіках паразитують В. mісrорlus, В. dесоlоrаtus) — дрібні кліщі світло-коричневого кольору з жовтуватим відтінком. У самки дорсальний щиток темно-коричневий, має вигляд язика. Хоботок короткий, широкий. Очі маленькі. Анальна борозна відсутня. Перитреми овальні. Кокси першої пари лапок слабко розщеплені. Однохазяїнний кліщ, переносить збудників бабезіозу і анаплазмозу великої рогатої худоби. Трапляється в Криму. Біотопами кліща є ліси та кущі поблизу гір.
Рід Dеrmасеntоr (Dеrmасеntоr mаrgіnаtus, D. рісtus) — великі кліщі сріблясто-білого кольору. Дорсальний щиток у самок мармуровий. Хоботок короткий. Очі слабко виражені. Кокси четвертої пари лапок широкі. Лапки товсті. Кліщі трихазяїнні, переносять збудників бабезіозу коней і собак, анаплазмозу великої рогатої худоби. Біотопами цих кліщів є ліси, парки зони Полісся, Криму.
Рід Rhiрісерhalus (Rhiрісерhalus bursа; у тропіках паразитують Rh. sаnguinеus, Rh. ареndiсulаtus, Rh. sіmus, Rh. рrаvus) — кліщі середнього розміру, коричневого кольору. Дорсальний щиток у самок темно-коричневого кольору, округлий. Хоботок короткий. Очі маленькі. Анальна борозна розміщена позаду анального отвору. Кокси першої пари лапок розщеплені. Rh. bиrsа -двохазяїнний кліщ, Rh. sаnguіnеus, Rh. ареndiсulаtus - трихазяїнні кліщі. Вони переносять збудників бабезіозу овець і собак, анаплазмозу великої рогатої худоби. Rh. ареndiсulаtus становить найбільшу небезпеку для сільськогосподарських тварин. Він є переносником збудника африканської східно-берегової лихоманки великої рогатої худоби. Біотопами кліщів є цілинні пасовища й випаси з поодинокими кущами. Поширений у Криму і вздовж узбережжя Чорного моря.
Рід Наеmарhуsalіs (Наеmарhуsаlіs оtорhіlа) — кліщ коричнево-жовтого кольору. Дорсальний щиток у самок темно-коричневий, трикутної форми. Хоботок короткий. Очі відсутні. Має широкі пальпи, які виступають за основу хоботка. Кокси першої пари лапок розщеплені. Анальна борозна знаходиться позаду анального отвору. Кліщ трихазяїнний, переносить збудників бабезіозу овець і анаплазмозу ВРХ. На всіх стадіях свого розвитку може нападати на людину. Поширений на пасовищах у південних областях України, Криму.
Рід Аmblуоmmа (Аmblуоmmа vаrіеgаtum, А. hеbrаеum, А. gеmmа) — дов-гохоботкові тропічні кліщі з яскравим щитком. Мають очі. Кріпляться у тварин і людей у ділянці голови. Завдаючи глибоких ран на шкірі своїм хоботком, спричинюють кліщовий параліч. Кліщі трихазяїнні. Переносять збудників ку-гарячки людей і тварин, рикетсіозів великої рогатої худоби й овець, вірусної хвороби овець Найробі, тейлеріозу худоби.
Чисельність кліщів на тварині залежить від ступеня реактивності організму на подразнення та від набутого імунітету внаслідок попереднього паразитування того самого виду іксодід. Набута імунологічна реактивність виражається у вигляді місцевої і загальної реакції організму хазяїна. Місцева реакція виникає в той час, коли кліщ ранить шкіру і вводить хоботок, який проникає тільки в епідермальний шар. Кліщ кріпиться до шкіри за допомогою зубців гіпостома і специфічного секрету «цементу», що заповнює ранку. Одночасно кліщ вводить і секрет з антикоагулянтом та токсичними речовинами. На місці ранки виникають набряк і клітинна реакція з наявністю еозинофілів.
Загальна реакція хазяїна на травму шкіри й потрапляння токсичної слини іксодід різноманітна. При масовому нападі кліщів розвиваються пригнічення, анемія, інтоксикація, підвищується температура тіла, знижується резистентність організму. Тварини худнуть, зменшується їхня продуктивність, плодючість самок, погіршуються експлуатаційні якості робочої худоби, розвиваються дерматити, тому якість шкіряної сировини знижується.
Паразитичні членистоногі є носіями збудників небезпечних інфекційний хвороб — ящуру, туляремії, сибірки, бруцельозу, енцефаліту, кліщових рикет-сіозів.
Для дослідження безпосередньо на тваринах збирають личинок, німф, імаго іксодових кліщів, вмішують їх у банку чи пробірку і заливають 70%-м спиртом або 10%-м формаліном. Посудину міцно закривають пробкою, наклеюють етикетку, зазначаючи вид тварини, з якої зібрані кліщі, дату, адресу господарства. Оформляють потрібні документи і відправляють у лабораторію ветеринарної медицини.
Профілактика та заходи боротьби. Проводять комплекс профілактичних заходів. Кліщів знищують у біотопах, для чого розорюють і створюють культурні пасовища, міняють їх з урахуванням біологічного розвитку паразитів, переганяють худобу на інші пасовища, отари овець на високогір'я, утримують тварин у стійлах, проводять механічне очищення та дезакаризацію приміщень. Клітки, вольєри, приміщення обробляють за відсутності тварин навесні, а потім у липні - серпні аерозолем аерол-2 (20 мл/м3); суспензіями або емульсіями себацилу, бутоксу, севіну, дикрезилу, бензофосфату, неоцидолу (200 - 400 мл/м2). На тваринах кліщів збирають або знищують за допомогою акарицидних препаратів. Вагітних самок за 30 днів до пологів і молодняк до 3-місячного віку не обробляють. Овець проганяють через пропливні ванни. За допомогою технічних засобів (ОУН-4, ДУК та ін.) велику рогату худобу та коней обприскують розчинами і емульсіями препаратів групи ФОС, піретроїдів з нормою витрати 1 - 3 л на тварину. Корів і кіз обробляють після доїння, застосовуючи байтикол методом поливання спини, 1%-й турингін, дуст колоїдної сірки. Для собак і котів застосовують аерозольні препарати БІМ-1 із розрахунку 10-80 мл та БІМ-2 - 5-35 мл на тварину; больфо (шампунь, аерозоль, пудра, нашийник); мазь вединол плюс; різноманітні нашийники фірм Вауеr, Веерhаr з терміном придатності від 1 до 7 міс. Добре зарекомендував себе нашийник Кіltiх фірми Вауеr.