1. Параскаридоз коней

Збудник: parascaris equorum.

Локалізація: тонкий кишечник, личинки мігрують гематопульмональним шляхом.

Будова збудника: біла веретеноподібна нематода. Самці - 28 см мають зігнутий хвіст і 2 рівні спікули. Самки - 40 см. Яйця великі, коричневі незрілі, оболонка товста, гладенька.

Біологія: геогельмінти

коні	зовн. сер.	Ш.к.т.	мігр.	Заковт.	Ст. зр. Ф.
фекалії (яйця)	інвазійн	Личинка	легені	ш.к.т.	1,5-2 м

Епізоотологія: реєструється повсюдно. Хворіють лошата до 1 року. Заражаються при сосанні і поїданні корму з підлоги. Пік в осінньо-зимовий період.

Патогенез: механічна, антигенна, токсична, інокуляторна, трофічна.

Клінічні ознаки: бронхопневмонія, кашель, витіки з носа, втомлюваність. Потім пронос, коліки, тварини худнуть.

Патологоанатомічні зміни: в легенях - запалення, крововиливи, личинки параскарид; в печінці і лімфовузлах паразитарні вузлики; в тонкому кишечнику - ентерити (катаральний, геморрагічний) і статево-зрілі параскариди.

Діагноз: комплексно. Фекалії досліджують методом Фюлеборна. Діагностична дегельмінтизація. Патологоанатомічний розтин.

Лікування:

солі піперазину лошатам до 8 місяців - 8-10 г; 10-12 місяців - 11-12 г; до 2 років -

18-20 г; дорослі - 21-25 г.

Фебантел (ринтал) - 0,006 г/кг.

Панакур від 6 місяців до 4 років - 0,015 г/кг; старше 4-х років - 0,01г/кг. Альбендазол 0,0075 г/кг.

Тетрамізол гранулят 20% - 0,05 г/кг.

Морантелтартрат - 0,08 г/кг.

Івермектин, фенбендазол

Профілактика: 1 раз на квартал гельмінтокопрологічне дослідження. Лошат поточного року дегельмінтизують у серпні, потім після відлучки. Молодняк 1-3 роки і дорослі перший раз - березень-квітень; другий - жовтень-листопад. Хіміопрофлактика під час випасання. Дотримання правил годівлі, проведення дегельмінтизації та знезараження гною. На іподромах коней дегельмінтизують мебендазолом або тетрамізолом через кожні 2-3 місяці. Дезінвазію конюшень проводять водними розчинами фенольних препаратів. Гній біотермічно знезаражують.Забороняється згодовувати корми з підлоги.

2. Неоаскаридоз телят

Збудник: neoascaris vitulorum.

Локалізація: тонкі кишки, іноді сичуг.

Будова збудника: жовто-біла нематода, самці - 11-15 см; самки - 14-30 см; яйця середні, круглі, жовті з комірчастою оболонкою, незрілі.

Біологія:

фекал.	Зовн. сер.	2-3р лин	корм, вода	плод. Води	ст.зр.ф.
Яйця	личинки	інвазійні	корови	телят (ш.к.т.)	2-3 тиж.

Патогенез: механічна, токсична, трофічна, антигенна, алергічна, інокуляторна.

Епізоотологічні дані: джерело інвазії - хворі телята до 4 місяців. Поширене в південних районах весною і восени.

Клінічні ознаки: захворювання спостерігається через тиждень після народження. Кашель, пронос, знижений апетит, часта тимпанія, неприємний запах (ацетону) видихуваного повітря і сечі, фекалій бурого майже чорного кольору з неприємним запахом. Судорожні скорочення м’язів, параліч тазових кінцівок. При варінні м’яса забитих тварин - неприємний запах ефіру і хлороформу. Тварини швидко худнуть і нерідко гинуть впродовж 2-3 діб.

Патологоанатомічні зміни: в кишечнику - геморрагічне запалення, в легенях вогнища запалення. В печінці - жирова дегенерація, вогнища некрозу.

Діагноз: комплексно. Фекалії - методом Фюлеборна. Посмертно - патологоанатомічний розтин. В фекаліях дорослі аскариди.

Лікування:

солі піперазину - 0,5 г/кг (потім масляні послаблюючі).

Нілверм (тетрамізол) - 0,015-0,02 г/кг. Левамізол - підшкірно 1 мл/10 кг. Глауберова сіль випоюють у дозі - 0,5 г/кг в 10% розчин після 12 годинної голодної дієти.

1% розчин міді сульфату - 2 мл/кг маси.

Фенбендазол, ринтал, альбендазол, івермектин (бровермектин, баймек, біомектин, івомек, інтермектин).

левомізол, бровалевомізол, вермізол, дево, кодеверм, нематовем, урсолевамізол – 7,5 мг/кг.

Профілактика:

• тільних корів утримують окремо від старших телят.

• Очистка і дезинвазія телятників, вигульних майданчиків.

• Знезараження гною.

• В неблагополучних господарствах телят дегельмінтизують з 20-ти денного віку.

• Приміщення обробляють гарячою 10 % емульсією ксилонафту, 5 % розчином їдкого натрію, 3 % розчином хлориду йоду.