Профілактика

1. ВСЕ м’ясних туш і м’яса диких тварин.

2. Обов’язкова трихінелоскопія м’яса.

3. Не згодовувати свиням і хутровим звірам відходи бойні в сирому вигляді.

4. Тушки хутрових звірів після зняття шкірок утилізувати.

5. Трупи гризунів спалювати.

6. Знищувати щурів.

7. Санітарна культура на фермах.

8. Безпасовищне утримання свиней.

9. Покращення посмертної діагностики трихінельозу.

10. Туші тварин, в яких виявили личинок паразита, переробляють на м'ясо-кісткове борошно або спалюють.

11. Не допускати випадків поїдання свиньми трупів і туш диких тварин, пацюків, а також сирих і погано проварених відходів після забою тварин.

12. М'ясо свиней, диких кабанів, борсуків, нутрій обов’язково досліджують на трихінельоз.

13. На території ферм і на самій фермі необхідно проводити дератизацію.

14. Організувати своєчасну утилізацію трупів і боєнських відходів.

15. У магазини, на ринки не допускати не досліджуваного м’яса.

16. Необхідно своєчасно сповіщати медико-санітарну службу про випадки виявлення трихінельозу.

Тема: Трихуріози

Питання:

1. Трихуріоз свиней

Література:

1. П-03 ст. 138

2. П-98 ст. 159-161

3. П-77 ст. 127-129

Методичні вказівки:

Вивчити морфологічну будову збудника, звернути увагу на місце локалізації збудника та особливості розвитку збудника, епізоотологічні дані, патогенез, клінічні ознаки, діагностику, лікування і профілактику.

1. Трихоцефалятози (Трихуріоз свиней)

Збудник трихоцефалятозу свиней - нематода trichocefalus suis.

Локалізація: сліпа та ободова кишки.

Захворювання реєструється в усіх регіонах України і завдає збитків через відставання в рості і розвитку тварин.

Будова збудника: трихоцефалюси (волосоголовці) мають довгий ниткоподібний головний і товстий хвостовий кінці тіла. Самці -- 20-50 мм завдовжки, головний кінець їх вдвічі довший від хвостового, хвіст заокруглений, мають одну спікулу, епікулярна піхва вкрита кутикулярними шипами. У самок вульва відкривається на межі товстої і тонкої частини тіла. Яйця дрібні (0,052-0,061х0,027-0,03 мм), вкриті тонкою гладенькою оболонкою бочкоподібної форми, з пробочками на полюсах, незрілі.

Біологія: геогельмінти. У навколишньому середовищі при оптимальній температурі та вологості в яйцях протягом з1-1,5 міс. формуються інвазійні личинки. Свині заражаються при заковтуванні інвазійних яєць з кормом або водою. Личинки проникають у товщу ворсинок сліпої кишки, де линяють, повертаються в просвіт кишечника і остаточно прикріплюються до слизової оболонки. Статевозрілої стадії гельмінти досягають через 5-6 тижнів і паразитують 3-5 міс.

Епізоотологія: до трихоцефальозу сприйнятливі тварини різного віку, але частіше хворіє молодняк 2-8 міс. Масове зараження відбувається в теплий період року в приміщеннях, на вигульних майданчиках. Яйця трихоцефал мають високу стійкість проти дії хімічних засобів. У приміщеннях зберігають життєздатність до 7 міс., чутливі до висушування, інсоляції. Трихоцефальоз часто перебігає у формі змішаної інвазії з аскаридозом, езофагостомозом та балантидіозом.

Патогенез: волосоголовці травмують слизову оболонку кишечника, порушують цілісність кровоносних судин інокулюють мікрофлору, викликають алергічні реакції, знижуюють природну резистентність організму тварин.

Клінічні ознаки: відмічають розлади діяльності травного каналу (пронос, калові маси з кров’ю та слизом, втрата або погіршення апетиту). Періодично виникають корчі, болі черевної стінки, інколи свині приймають позу сидячого собаки. Молодняк відстає в рості та розвитку.

Патологоанатомічні зміни: характеризуються катаральним гастроентеритом, катарально-дифтеритичним колітом і проктитом, дистрофією паренхіматозних органів, помірним набряком легень, катаральним лімфоденітом. Трихоцефалів знаходять фіксованими в товщі слизової оболонки.

Діагноз: ставлять за життя на підставі дослідження проб фекалій на наявність яєць трихоцефал за методом Фюлеборна, Щербовича. Посмертно -- на підставі виявлення збудника хвороби та характерних патологоанатомічних змін у товстому кишечнику. Необхідно виключити паратиф, особливо в період передімагінального розвитку трихоцефал.

Лікування: волосоголовці мають високу антгельмінтну стійкість внаслідок своєрідної міцної фіксації в кишечнику. З кормами згодовуюють: фенбендазол у дозі 0,033 г/кг маси тіла 2 рази в день. Фебантел (ринтал) -- 0,005 г/кг 2 дні підряд. Морантел тартрат -- 0,015 г/кг 2 рази в день. Альбендазол -- 0,0075 г/кг 2 дні підряд. Рекомендується підшкірне введення левамізолу в дозі 1 мг/10 кг маси тіла. Для поросят до 2-3 міс віку та слабих тварин показані схеми етіотропно-патогенетичної терапії, при аскаридозі, езофагостомозі свиней.

Профілактика: загальні санітарно-гігієнічні заходи такі, як при аскаридозі свиней.