- •Розділ і. Основи загальної паразитології Тема: Вступ
- •І. Визначення паразитології, зміст та її зв'язок з біологічними, медичними та ветеринарними науками .
- •II. Історія розвитку.
- •3. Розвиток ветеринарної паразитології в Україні
- •4. Економічні збитки від інвазійних захворювань.
- •1. Завдання паразитології
- •Тема: Біологічні основи паразитології
- •2. Систематика паразитів
- •3. Живителі паразитів
- •4. Класифікація паразитів
- •1. Типи взаємовідношень організмів в природі.
- •2. Систематика паразитів
- •3. Господарі паразитів (живителі паразитів)
- •4. Класифікація За часом паразитування:
- •По локалізації:
- •1. Походження паразитизму і розповсюдження його в природі.
- •Вплив паразита на організм господаря
- •Тема: Загальні дані про інвазійні хвороби
- •1. Визначення інвазійних хвороб та їх відмінність від інфекційних.
- •2. Номенклатура інвазійних хвороб.
- •3. Патогенність і вірулентність збудників
- •4. Екстенсивність та інтенсивність інвазії.
- •5. Вчення е. Н. Павловського
- •1. Прояв паразитарних хвороб
- •2. Епізоотологія інвазійних захворювань
- •3. Джерела та шляхи зараження інвазійними хворобами
- •Тема: комплекс протипаразитарних заходів
- •1. Організаційні заходи
- •4) Утримання спеціалізованих господарств на режимі закритого типу.
- •5) Санітарний день.
- •2. Загальні профілактичні заходи
- •1) Додержання гігієнічних правил утримання, годівлі і водопою тварин.
- •3) Знезаражування гною.
- •4) Утилізація, або знищення, трупів і уражених органів.
- •5) Табірне утримання худоби і птиці.
- •6) Зміна пасовищ.
- •7) Стійлово-вигульне утримання телят.
- •8) Кліткове утримання птиці.
- •9) Вирощування каченят і гусенят без водойм.
- •3. Спеціальні заходи.
- •1) Уточнення паразитологічної ситуації.
- •2) Паразитологічна оцінка пасовищ і водойм.
- •4. Особливості організації протипаразитарних заходів у господарствах з численним поголів’ям тварин
- •5. Вчення академіка к. І. Скрябіна про девастацію.
- •1. Роль ветеринарних заходів щодо охорони здоров’я людини від антропозоонозів.
- •Розділ іі. Ветеринарна гельмінтологія Тема: Загальні дані про гельмінтів та хвороби які вони викликають
- •1. Визначення та заміст ветеринарної гельмінтології.
- •2. Систематика гельмінтів
- •3. Епізоотологічна класифікація гельмінтозів
- •4. Патогенез і імунітет при гельмінтозах.
- •5. Дегельмінтизація та її види
- •Види дегельмінтизації
- •Оцінка проведення протигельмінтозних заходів.
- •2. Екстенсефективність і інтенсефективність дегельмінтизації.
- •Тема: Діагностика гельмінтозів
- •1. Зажиттєві методи діагностики гельмінтозів
- •2. Комплексний підхід до діагностики
- •3. Якісні методи гельмінтокопрологічних досліджень
- •I Гельмінтоовоскопія.
- •II Гельмінтоларвоскопія
- •III Гельмінтоскопія.
- •4. Якісні методи гельмінтокопрологічних досліджень:
- •Методи посмертної діагностики гельмінтозів
- •6. Дослідження проміжних живителів паразитичних червів
- •7. Збір, фіксація, етикетування гельмінтів.
- •Тема: Трематодози
- •1. Основи морфології і біології трематод.
- •2. Систематика трематоди
- •3. Фасціольоз тварин
- •1. Основи морфології і біології трематод.
- •2. Систематика трематод
- •3. Фасціольоз тварин
- •4. Парамфістоматидози
- •5. Дикроцеліоз
- •Трематодози м’ясоїдних
- •6. Опісторхоз
- •7. Ехіностоматидози
- •Тема: 2.4. Моногенеози
- •1. Основи морфології і біології моногеній, систематика
- •2. Гіродактильоз риб
- •3. Дактилогіроз
- •Тема: Цестодози
- •1. Основи морфології і біології цестод
- •2. Систематика цестод
- •3. Теніоз – цистицеркоз целюлозний
- •1. Основи морфології і біології цестод
- •2. Систематика цестод:
- •3. Теніоз- цистицеркоз
- •Тема: 2.5. Цестодози
- •2. Т е н і о з – ц и с т и ц е р к о з тенуікольний
- •Лекція № 18 Тема: Цестодози м’ясоїдних
- •1. Ехінококоз імагінальний та ларвальний
- •1. Ехінококоз
- •3. Ценуроз овець (справжня вертячка).
- •Лекція № 19 Тема: Імагінальні цестодози
- •1. Монієзіози жуйних
- •1. М о н і е з і о з жуйних
- •Дрепанідотеніоз г у с е й
- •Лекція № 20 Тема: Цестодози м’ясоїдних і риби
- •1. Дипилідіоз м’ясоїдних
- •2. Дифілоботріоз
- •3. Лігулідози риб і птиці
- •1. Дипілідіоз м’ясоїдних.
- •2. Дифілоботріоз м’ясоїдних
- •3. Лігулідози риб і птиці
- •Ботріоцефальоз риб.
- •Тема 2.6. Акантоцефальози
- •1. Акантоцефальози
- •2. М а к р о к а н т о р и н х о з свиней
- •Лекція № 25 Тема: Нематодози
- •1. Основи морфології та біології нематод
- •2. Систематика нематод
- •3. Аскаридатози: Аскаридоз свиней
- •1. Основи морфології та біології нематод
- •3. Аскаридоз свиней (аскаріоз)
- •Тема: Аскаридатози
- •1. Параскаридоз коней
- •2. Неоаскаридоз телят
- •3. Токсокароз собак і хутрових звірів
- •4. Токсаскаридоз м’ясоїдних
- •5. Аскаридіоз курей
- •Лекція № 26 Тема: Стронгілятози (легеневі та кишкові)
- •1. Диктіокаульоз жуйних
- •2. Стронгілідози коней
- •1. Диктіокаульоз жуйних
- •2. Стронгілідози коней
- •Тема: Легеневі і кишкові стронгілятози
- •1. Метастронгільоз свиней
- •2. Езофагостомоз свиней і жуйних
- •Лекція № 27 Тема: Стронгілятози жуйних і птиці
- •1. Буностомоз жуйних
- •2. Гемонхоз жуйних
- •3. Сингамоз птахів
- •1. Буностомози жуйних.
- •2. Гемонхоз жуйних.
- •3. Сингамоз птиці.
- •Тема: Рабдитатози
- •1. Стронгілоїдоз молодняка.
- •Лекція № 28 Тема: Трихуріози
- •1. Трихінельоз тварин
- •1.Трихоцефалятози
- •Загальна характеристика трихоцефалятозів
- •Трихінельоз тварин
- •Історичні дані
- •Морфологія збудників
- •Життевий цикл.
- •Епізоотологічні дані
- •Патогенез
- •Клінічні ознаки
- •Патологічні зміни
- •Діагностик а
- •Посмертні методи діагностики
- •Диференціальна діагностика
- •Лікування
- •Профілактика
- •Тема: Трихуріози
- •1. Трихоцефалятози (Трихуріоз свиней)
- •Лекція № 29 Тема: Оксіуратози і спіруратози
- •1. Оксіуроз (оксіуріоз) коней
- •2. Телязіоз врх
- •1. Оксіуроз коней.
- •2. Телязіоз врх.
- •Тема: Оксіуратози
- •1. Гетеракідози птиці.
- •Тема: Спіруратози
- •1. Тетрамероз птиці.
- •Тема: Діоктофіматози
- •Філометроїдоз коропів.
- •1. Визначення та зміст ветеринарної ентомології. Морфологія, біологія і систематика комах.
- •2. Гіподерматоз врх
- •3. Естроз овець
- •Систематика комах
- •3. Естроз овець
- •Тема: Загальні дані про комах та хвороби, які вони викликають.
- •1. Основні сучасні інсектициди, репеленти та методи застосування їх
- •2. Ветеринарно-санітарне та економічне значення комах.
- •Тема: Оводові хвороби коней
- •1. Гастрофільоз коней
- •2. Р и н е с т р о з коней
- •Тема: Ентомози тварин
- •1. Вольфартіоз
- •Лекція № 37 Тема: Ентомози тварин
- •1. Сифункулятози тварин
- •2. Мелофагози: Бовікольози коней та врх
- •Тема: Ентомози м’ясоїдних
- •1. Триходектоз м’ясоїдних
- •Тема: Ентомози птиці
- •1. Менопоноз птиці
- •Тема: Ентомози овець
- •1. Мелофагоз овець
- •Тема: Комахи – переносники збудників заразних хвороб
- •2. Гнус
- •Тема: Комахи
- •1. Блохи.
- •2. Екологічні проблеми, які виникають при застосуванні інсектоакарицидів.
- •1. Визначення та зміст ветеринарної арахнології.
- •2. Основи морфології та біології акариформних кліщів. Систематика кліщів.
- •3. Саркоптоз, Псороптоз, Хорілптоз, Отодектоз
- •2. Основи морфології та біології акариформних кліщів. Систематика кліщів
- •Cистематика арахнід
- •3. Саркоптози
- •Саркоптоз жуйних
- •Саркоптоз коней
- •Псороптози
- •Псороптоз овець
- •Псороптоз коней
- •Хоріоптоз жуйних
- •Хоріоптоз коней
- •Нотоедроз
- •Отодектоз м’ясоїдних
- •Тема: Демодекози м’ясоїдних
- •1. Демодекоз м’ясоїдних
- •Тема: Кліщеві хвороби птахів
- •1. Кнемідокоптоз птиці.
- •Тема: Паразитиформні кліщі
- •1. Основи морфології, біології та систематики паразитиформних кліщів.
- •2. Іксодові кліщі.
- •1. Основи морфології, біології та систематики паразитиформних кліщів.
- •2. Іксодові кліщі.
- •Паразитиформні кліщі Тема: Кліщеві хвороби бджіл
- •Варрооз бджіл.
- •Тема: Паразитиформні кліщі
- •1. Аргасові кліщі.
- •2. Гамазоїдні кліщі.
- •Строго специфічні (еймерії)
- •Не строго специфічні (токсоплазми)
- •2. Епізоотологія протозойних хвороб.
- •3. Патогенез та імунітет протозойних хвороб
- •4. Діагностика протозоозів
- •Тема: Загальні дані про найпростіших та хвороби, які вони викликають.
- •1. Лікувально-профілактичні заходи проти збудників протозойних хвороб
- •Тема: Піроплазмідози
- •1. Основи морфології, біології та систематики піроплазмі
- •2. Епізоотологія та загальні принципи діагностики піроплазмідозів
- •3. Бабезіоз врх
- •1. Основи морфології, біології та систематики піроплазмі
- •Систематика піроплазмід
- •2. Епізоотологія та загальні принципи діагностики піроплазмідозів
- •Тема: Бабезіїдози коней, овець і собак
- •1. Заходи боротьби з піроплазмідозами
- •6. Проти тейлеріозу винайдена вакцина (жива культурна противотейлеріозна.)
- •2. Піроплазмоз коней.
- •3. Бабезіоз і піроплазмоз овець і кіз.
- •4. Піроплазмоз собак.
- •Тема: Кокцидіози
- •1. Основи морфології, біології та систематики кокцидіозів
- •Систематика
- •2. Епізоотологія, патогенез та імунітет при кокцидіозах
- •3. Діагностика кокцидіозів.
- •4. Кокцидіоз кроликів.
- •Тема: Кокцидіози
- •1.Загальні принципи профілактичних і лікувальних заходів при кокцидіозах.
- •2. Кокцидіоз врх (Еймеріоз).
- •Тема: Еймеріози
- •1. Еймеріоз курей
- •2. Саркоцистоз тварин
- •1. Еймеріоз кур.
- •2. Саркоцистоз тварин
- •3. Токсикоплазмоз тварин.
- •4. Криптоспоридіоз.
- •Тема: Саркомастигофорози та мікроспоридіози
- •1. Основи морфології, біології та систематики мастигофор і мікроспоридій
- •2. Трихомоноз врх
- •1. Основи морфології, біології та систематики мастигофор і мікроспоридій
- •Систематика
- •Використана література
- •Тема: Саркомастигофорози та мікроспоридіози
- •1. Гістомоноз птиці
- •Лекція № 63 Тема: Ціліатози
- •1. Основи морфології, біології та систематики ціліат
- •2. Балантидіоз свиней
- •1. Основи морфології, біології та систематики ціліат
- •Систематика
- •2. Балантидіоз
- •Тема: Ціліатози
- •1. Основи морфології, біології та систематики прокаріотів.
- •1. А н а п л а з м о з тварин
Тема: Ентомози овець
Питання:
1. Мелофагоз овець.
1. Мелофагоз овець
захворювання, яке викликається овечою кровососкою - melofagus ovinus і характеризується дерматитами, розчосами, частковою втратою руна та виснаженням.
Морфологія: безкрила комаха, тіло вкрите волосками, жовто-бурого кольору, 4-7мм. Невелика голова щільно прилягає до грудей. На голові фасеткові очі. Рот колюче-сисного типу. На 3-х парах кінцівок серповидні кігтики. Черевце широке, сплюснуте.
Біологія: через 7-9 днів після запліднення в яйцеводах самок вилуплюється личинка, росте і живиться виділенням статевих залоз. Зрілі личинки самка прикріплює до секретом до прикореневої частини волосу. Через 4-6 год хітиновий покрив твердне і перетворюється личинка в лялечку (3-4 тижні). Після виходу з лялечки 5-10 днів статево-зрілі. Живуть самки 7-8 міс і народжують 20-30 личинок.
Епізоотологія: найбільше комах зимою. Зараження відбувається при контакті. Розмножується в місцях багатих шерстю.
Патогенез: проколюють шкіру - механічна, викликають неспокій, сверблячку, розчоси, дерматити. Є переносниами рикетсій, бруцил.
Симптоми: тварини неспокійні, труться об предмети, іноді гризуть уражені місця, алопеції, крововиливи, дерматити. Руно забруднене паразитами. Вівці худнуть. Знижується вовняна продуктивність.
Діагноз: клінічні ознаки та огляд руна.
Заходи боротьби: новоприбулих тварин карантинувати. Поражених тварин обприскують 0,004% ем ціодрину, 0,03% ем неоцідолу, 1% креолін - купати 2р з інтервалом 2-30 днів. Дусти хлорофосу і гексахлорану 200-400г/гол.
Тема: Комахи – переносники збудників заразних хвороб
Питання:
1. Зоофільні мухи
2. Гнус (ґедзі, мокреці, мошки, комари.). Симуліотоксикоз
1. З О О Ф І Л Ь Н І М У Х И
Зоофільні мухи - зоотропні комахи, більшість яких є паразитичними організмами (гематофаги, збудники міазів) або переносниками збудників інвазійних та інфекційних хвороб.
Мухи належать до ряду Dірtеrа, підряду Вгасhусеrа. Для ветеринарної медицини найбільше значення мають родини Мusсіdае (справжні мухи), Саlliрhоrіdае (сині та зелені мухи), Sаrсорhаgіdае (сірі м'ясні й вольфартові мухи), Glоssinіdае (мухи цеце) та ін.
Морфологія. Мухи бувають великі - до 14 мм, середні - до 9 мм, дрібні - до 3 мм завдовжки, сірого, чорного, зеленого, коричневого кольорів та рябі. Кутикула вкрита волосками й щетинками, до яких легко прилипають часточки різного субстрату. На голові є пара фасеткових очей, а в деяких видів на тім’ї - троє простих очей. Хоботок у кровосисних мух колючо-сисного типу, твердий, різко виступає спереду голови. На нижній губі розміщені зубні пластинки, завдяки яким муха прорізає шкіру тварини. Кров'ю живляться самці й самки. У некровосисних мух хоботок лижучого типу, товстий, м'який, у спокої втягнутий у голову. Він має хітинізовані псевдотрахеї, які впадають у ротовий отвір. Завдяки їм мухи проціджують їжу. Крім того, вони можуть заковтувати тверді часточки, які зшкрібають своїми зубами, розміщеними біля ротового отвору.
Родина Мusсidae. Мухи цієї родини дрібні, темно-сірі. Належать до кількох родів: Мusса, Мusсіnа, Fаnnіа (хоботок лижучого типу); Stоmохys, Наеmаtоbіа, Liреrоsіа (хоботок колючо-сисного типу).
Мusса dотеstіса (хатня муха) - сіро-бурого кольору, черевце світле. Місцями виплоду цих мух є побутові відходи, вологі концентровані корми, гній, фекалії тварин і людей. Личинки можуть бути збудниками міазів. Для ветеринарної медицини мають значення: М. аutumnalis (керівниця), М. lаrvіраrа (живородна), М. аmiса (сибірська). Вони є переносниками збудників телязіозу великої рогатої худоби.
Stотохуs саlсіtrаns (осіння жигалка) - подібна до хатньої мухи, але хоботок різко виступає вперед, щупальця короткі. Посередині лоба помітна червоно-бура смужка.
Наетаtobiа stітиlаns (коров'яча жигалка) - коричневого кольору, 5 - 6 мм завдовжки. Хоботок і щупальця однакової довжини.
Н. аtrіраlріs (коняча жигалка) - проміжний хазяїн збудника парафіляріозу коней. Нападає на тварин на пасовищі.
Н. tіtilапs (південна коров'яча жигалка) - жовто-бурого кольору, до 3,5 мм завдовжки.
Родина Саlliphoridае. Мухи цієї родини великі. Тіло їх вкрите волосками. Самки відкладають яйця в рани, трупи, свіже м'ясо, малосолону рибу. Личинки цих мух є причиною міазів тварин. Для ветеринарної медицини мають значення Саlliрhоrа еrуthrосерhаlа (синя м'ясна муха) - голова червона, щоки жовті. Літає за температури 9 °С і вище.
Рrоtорhormia terranovae (весняна м'ясна муха) - синя із зеленим відтінком. Очі червоні, голова, вусики й лапки чорні. Літає рано навесні, коли ще повністю не розтанув сніг.
Lисіlіа sеrісаtа (зелена овеча муха) - 7-10 мм завдовжки.
Родина Sаrсорhаgіdае. Мухи сірі, великі, з широкими прозорими крилами. На грудях мають чорні видовжені смужки. Ветеринарне значення мають Sаrсорhаgа саrnаrіа (сіра м'ясна муха), завдовжки до 10 - 14 мм, має п'ять темних видовжених смуг, а також Wоhlfartia magnifica (вольфартова муха). Ці мухи відкладають личинок. Вони є причиною міазів тварин.
Мухи є переносниками збудників сибірки, туберкульозу, бруцельозу, бешихи свиней, чуми птахів, паратифу, еймеріозу тварин.
Цикл розвитку. Мухи розвиваються за типом повного перетворення: одні відкладають яйця, інші народжують личинок. Самки можуть відкладати яйця (до 100 штук) упродовж свого життя. Живуть вони 1 - 1,5 міс. Яйця овальні, білі, до 1 мм завдовжки. Через 8-15 год з'являються черв'якоподібні личинки, які мають псевдоцефал, три грудних і десять черевних сегментів. На задньому кінці розміщені дихальця. Личинки бояться світла, тому живуть у субстраті на глибині 10 - 20 см за температури 30 - 40° і вологості 46 - 80 %. Живляться органічними рештками. Стадія личинки триває до 3 діб. За цей час вони тричі линяють і переходять у стадію передлялечки, переповзають у субстрат з температурою 20 - 25°С, вологістю 20 - 40 % і перетворюються на лялечку. Фаза лялечки за температури 20°С триває 5 діб. Потім з'являються комахи, які спочатку повзають, а через кілька годин починають літати. Тривалість розвитку мух залежить від температури. При 25°С загальний цикл розвитку завершується за 2 - 3 тижні. Зимують мухи в стадії личинки, лялечки, імаго.
Родина Glossіnіdае. Мухи цеце (Тsеtsе flies) поширені в тропічній Африці, завдають значних збитків тваринництву багатьох країн. Вони є перенос-никами збудників трипаносомозів тварин і людей.
Рід Glossina об’єднує три групи видів (fusca, palpalis i morsitans). Всього описано 22 види мух цеце. Мухи групи fusca (G. fusca, G. nigrofusса, G. mediсоrum, G. tаbаnifоrmis, G. sеvеrіnі, G. nаshі та ін.) поширені у лісовій зоні з високою вологістю. Група мух раlраlіs (G. раlраlіs, G. tасhіnоіdеs, G. fusсіреs, G. са1іgіnеа, G. раllісеrа) трапляються поблизу річок, озер, струмків, боліт. Живляться вони на різних тваринах, особливо на рептиліях. Мухи групи тоrsіtапз (G.mоrsitаns, G. раllіdiреs, G. lоngipаlріs, G. аusteni, G. swуnnеrtоnі) живуть у саванах.
Морфологія. Мухи мають розмір 6-14 мм, добре розвинений хоботок. Ротовий апарат представлений твердою жолобковою нижньою та видовженою верхньою губами. Всередині них захований гострий язик, або гіпофаринкс. Щелепові щупальця довгі й широкі. Крила мають жилки, на яких можна розпізнати маленьку сокирку. Черевце світло або темно-коричневе з плямистим малюнком. Груди зеленувато-пісочного кольору з ледь помітними смугами та плямами.
Цикл розвитку. Більшість самок мух запліднюються один раз, однак деякі види й кілька разів. Самці копулюють до 13 разів, з перервою від 2 діб до 2 тижнів. Мухи виношують личинок у піхві й народжують їх зрілими й уже готовими до лялькування. Одна самка відкладає 10 - 20 личинок у темних місцях (під корінням дерев, у ґрунті). Личинки швидко зариваються в землю на глибину до 6 см, через кілька годин вкриваються твердою оболонкою темно-коричневого або чорного кольору і перетворюються на лялечку. Фаза лялечки триває від 20 діб до 1,5 міс. Імаго вилітає у вечірні години за температури 14 - 34 °С, а при 40 °С - вранці. Живуть мухи 6-9 міс. Живляться впродовж 30 с - 1,5 хв і заковтують від 65 до 150 мг крові. Повторно мухи нападають на тварин для кровоссання через 3 доби.
Важливу роль у розвитку мух цеце відіграють температура, вологість, рослинність і наявність тварин для живлення. Велика кількість їх спостерігається в період дощів, найменша - у сухий сезон року. Активність мух найвища за температури 20 - 24 °С з 6 до 19 години, деякі види нападають уночі. Літають мухи цеце з характерним звуком, низько над землею. Під дією прямих сонячних променів та високої температури повітря вони гинуть.
Техніка відбору мух. Мух виловлюють на тілі тварин, у приміщеннях, вигульних дворах, біля гноївок за допомогою ентомологічного сачка або хімічної пробірки. У приміщеннях застосовують різноманітні мухоловки, які складаються з каркаса прямокутної чи круглої форми, обтягнутого металевою сіткою. Дно мухоловки має форму конуса з отвором на вершині. На її дно вміщують будь-яку солодку приманку. Спійманих мух морять, наколюють на ентомологічні шпильки і досліджують.
Профілактика та заходи боротьби. У приміщеннях і на території ферми здійснюють профілактичні та знищувальні заходи.
Профілактичні заходи спрямовані на запобігання виплоду мух, поширенню їх у приміщеннях і на території ферм та житлових будинків. Територію ферм, будівель, складів тримають у чистоті. Прибирають гній, трупи, залишки кормів, м'ясо, рибу. Влітку вікна, двері завішують антимоскітними сітками, марлею, мішковиною.
Для знищення біотопів мух застосовують різні інсектицидні препарати. Ефективними є хлорне вапно (1 кг/м2), яким посипають вигрібні ями, туалети, залишки кормів; 10%-ва водна емульсія креоліну, ксилонафту, нафталізолу (для рідкого субстрату - 1-2, для твердого - 3-5 л/м2). Для дезінсекції застосовують розчини, емульсії та аерозолі інсектицидів: диброму, неоцидолу, ціодрину, неостомазану, пропоксуру, аеролу-2, інсектолу, аміачної води, які розпилюють за допомогою засобів механізації (гідропульти, ДУК, ЛСД). Навесні та восени обробку проводять один раз на два тижні, влітку - через кожні 5-7 днів. У приміщеннях розвішують клейкі стрічки, ставлять солодкі приманки. Тварин обприскують розчинами та емульсіями інсектицидів: бутоксу, ектоміну, ектопору, себацилу, турингіну. Кількість обробок залежить від чисельності мух: перші проводять з інтервалом 3-5 днів, наступні - через 6-7, 10-14 днів. Проти мух-жигалок застосовують 3 - 5%-ві дусти диброму, ціодрину, пропоксуру. Їх наносять тваринам на голову, шию, спину, боки. Проти мух-корівниць використовують 2 - 3%-ві мазі неоцидолу, тролену, які втирають біля очей, ніздрів. Тваринам надягають також різноманітні стрічки на шию, хвіст, кінцівки, а також бирки у вуха, які заздалегідь обробляють інсектицидами та репелентами тривалої дії. Застосування таких методів боротьби підвищує продуктивність тварин на 15 - 20 %.
Для знищення мух цеце застосовують інсектициди: тіодан, перметрин, бутокс (декаметрин), циперметрин, фентіон, піретрум. Препарати розпилюють за допомогою авіації або наземних засобів механізації 3-5 разів з інтервалом 2-3 тижні. Під час роботи з інсектицидами дотримуються техніки безпеки.
Для знищення мух цеце успішно розробляють і впроваджують біологічні методи боротьби: специфічні бактерії та віруси; стерилізацію самців мух за допомогою опромінення цезієм-137 і кобальтом-60.