Тема: Ціліатози

Питання:

1. Іхтіофтиріоз риби

2. Хілодонельоз риби

1. І Х Т І О Ф Т И Р І О З риб

Іхтіофтиріоз — захворювання ставкових і морських риб, характеризується уражен­ням шкіри, плавників і зябер, спричиняється найпростішими із родини Орhryoglenidae.

Збудник. Це війчаста інфузорія — Ichthyophtirius multifilus. Тіло кругле або яйцепо­дібне, діаметром до 1 мм, вкрите меридіональне розташованими війками.

Маленький круглий цитостом з короткою глоткою також має війки. Ядерний апарат лежить майже посередині тіла. Макронуклеус підковоподібне вигнутий, поряд мало помітний мікронуклеус. У клітині багато скоротливих вакуолей.

Біологія розвитку. Інфузорії розмножуються поза тілом риби. Розмноження бага­торазово повторюється поділом на два. Зрілі паразити розривають епітелій шкіри і потрапляють у воду.

Життєвий цикл збудника включає стадію цисти, утворюється в навколишньому се­редовищі.

Всередині цисти формуються численні дочірні молоді інфузорії — бродяжки, які ви­ходять у навколишнє середовище, досягають інвазійної стадії і активно проникають у підепітеліальний шар шкіри, зябер і плавників.

Живляться клітковими елементами живителя. Найбільш сприятлива температура для розвитку іхтіофтиріуса 25—26°С.

Епізоотологічні дані. Найбільш небезпечна хвороба для молоді, але хворіють всі види прісноводних риб (короп, сазан, карась, білий амур, товстолобик, сом, щука та ін.), будь-яких вікових груп, нерідкі випадки, коли гинуть виробники. Епізоотії відзначаються у весняно-літній період в усіх кліматичних зонах і супроводжуються масовою загибеллю риби. Восени кількість паразитів зменшується. Проте в остан­ні роки відзначають розмноження інфузорій і в зимувальних ставках при температурі 4-5⁰ С.

Джерелом інвазії служать хвора риба і риби старшого віку, що є пара-зитоносіями, а також смітникові і дикі риби.

Спалахам захворювання сприяють погана вгодованість і висока щільність посадки риб, утримання риб різного віку.

Перенесення інфузорій здійснюється з водою, предметами ловлі, рибою, гідробі­онтами та ін. Перехворіла риба набуває імунітет тривалістю до 8 міс.

Клінічні ознаки. На поверхні тіла хворих риб добре помітні дрібні сіро-білі горби­ки. Горбик є і на рогівці ока, що веде до втрати зору. Всередині горбика знахо­диться одна-дві інфузорії.

При слабих інвазіях риба поводить себе неспокійно, перестає реагувати на зов­нішні подразники.

При сильній інвазії неспокій риб посилюється, вона масами підходить у притоки свіжої води. Шкіра з боків може злазити шматками. Зябра знекровлені і місцями некротизовані, часто уражується рогівка очей. Риба не вживає корм, виснажуєть­ся і гине.

Патологоанатомічні зміни. Печінка збільшена в розмірах, бліда, її тканина пере­роджена, зміни характерні для зернистої дистрофії.

Діагноз. Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак і мікроскопічного досліджен­ня зскрібків із шкіри і зябер. У зскрібках виявляють збудника під малим збільшен­ням мікроскопа.

Лікування. Для лікування риб у рибних господарствах використовують такі ліку­вальні препарати: малахітовий зелений, яскраво-зелений оксалат, фіолетовий "К", метиленову синьку. Ними можна обробляти риб у ваннах, басейнах, безпосеред­ньо в спущених зимувальних або вирощувальних ставках, створюючи концентра­цію 0,1—0,9 г/м³ залежно від прозорості води.

Експозиція обробки 4-5 год. Рибу оброблюють 2-3 рази через 1—2 доби.

Технічний яскраво-зелений оксалат і технічний фіолетовий "К" проникає під епіте­лій і зумовлює загибель паразитів.

Весною рибу обробляють у зимувальних ставках, створюючи в них концентрацію 0,1—0,2 г/м³ при експозиції від 1—2 діб.

Обидва препарати нешкідливі, дешевші від малахітового зеленого і доступні.

В.М. Івасик рекомендує для боротьби з іхтіофтиріозом внесення "по воді" негашеного вапна для підвищення РН води до 8,5—9,0, що запобігає розмноженню пара­зитів.

У деяких рибних господарствах застосовують ванни із металенової синьки. Для цього беруть 200 мг метиленової синьки і розчиняють в 1 л чистої ставкової води, отримуючи розчин у співвідношенні 1:5000. Тривалість обробки при температурі до 10"С досягає 7 днів. На цей час у ставках припиняють водообмін. Хвору рибу ліку­ють також за допомогою сольових ванн, влаштованих у садках. 0,6—0,7%-ний розчин готують із кухонної і гіркої солі, взятих у співвідношенні 3,5:1,5. Залежно від температури води рибу використовують у ваннах від 3 до 11 діб.

Профілактика. Для оздоровлення риб у господарствах застосовують ряд заходів ветеринарно-санітарного і рибоводного характеру.

Ставки періодично осушують і здійснюють дезинвазію негашеним вапном. Реко­мендується вирощувати молодь риб ізольовано від виробників, не допускати сміт­никової і малоцінної риби, не порушувати біотехніку вирощування риб у ставках.

2. Х І Л О Д О Н Е Л Ь О З

Захворювання мальків риб (короп, білий амур, товстолобик, форель, буфало, сом та ін.), що зимує в рибоводних господарствах, досить поширене і завдає істотних збитків.

Характеризується ураженням шкіри і зябер.

Збудник. Це війчаста інфузорія Сhilodonella cyprini. Тіло паразита листоподібної форми із виямкою на задньому кінці тіла. Довжина 33—71 мкм, ширина 21—57 мкм. Війки є тільки на черевній поверхні у вигляді паралельних рядів.

Макро- і мікронуклеуси розташовані ближче до заднього кінця. На передньому - розміщений ротовий отвір, від якого відходить глотка з паличкоподібним апаратом. Паразит використовує цей апарат для живлення. Помітні дві скоротливі вакуолі.

Біологія розвитку. Розмножуються хілодонели поперечним поділом, статеве — за типом кон'югації. При несприятливих умовах утворюються стійкі цисти. При темпе­ратурі вище за 20⁰ С інфузорії гинуть.

Епізоотологічні дані. На хілодонельоз хворіють усі риби, що розводяться в став­ках. Хворіють також осетрові і лососеві. Доросла риба не хворіє, але може бути но­сієм збудника.

Хілодонела є холодолюбною формою. Хвороба виникає в зимово-весняний період, при температурі води 0,5-10⁰ C. Зараження проходить шляхом прямого контакту. Виникненню хвороби сприяють висока щільність посадки, а також низька вгодова­ність риб. Ранньою весною захворювання швидко поширюється і протягом двох тижнів може призвести до загибелі всієї риби в зимувальному ставку. Джерелом інвазії є також смітникова і дика риба. Тяжко хворіють цьогорічні і коропи-річники.

Клінічні ознаки. Характерною ознакою є поява блакитно-сірого нальоту на повер­хні шкіри риб і зябер, який складається із відмерлого епітелію і слизу. Зябра набу­вають білого або світлого забарвлення внаслідок некрозу зяберної тканини.

Внаслідок ураження шкіри і зябер порушується дихання, Риба неспокійна, масами збирається біля притоку свіжої води, заковтує повітря. За два дні до загибелі риба не реагує на зовнішні подразники, легко виловлюється.

Лікування. Для лікування використовують кухонну сіль, барвники: малахітовий зе­лений, основний, яскраво-зелений, основний фіолетовий "К".

Кухонну сіль вносять у зимувальні ставки при температурі 18°С, припиняють прип­лив води і створюють концентрацію 0,1—0,2 г/м³. Робочий розчин у співвідношен­ні 5:1000, експозиція 2—3 доби при закритому водопостачанні. Рекомендують ма­лахітовий зелений у дозі 0,5—1,0 г/м³ з експозицією 4—5 год.

При обробці риб основним яскраво-зеленим і основним фіолетовим "К" створюють концентрацію 0,1 — 0,2 г/м³ 100%-ного препарату. Водопостачання не припиняєть­ся. Через 3—5 діб риба повністю звільняється від паразитів.

В умовах зимувальних басейнів для лікування використовують вільний хлор у дозі 1,0-1,5 мг/л з експозицією до 50 хв. Формальдегід в концентрації 1:10000 з екс­позицією 1 год.

Перманганат калію —10 мг/л з експозицією 10 хв.

Профілактика. Для запобігання виникненню і поширенню хілодонельозу в госпо­дарствах необхідно перед зимуванням риб дезинвазувати днища ставків хлорним вапном із розрахунку 3—5 ц/га або негашеним вапном із розрахунку 25 ц/га для знищення цист паразитів і обробляти рибу перед посадкою в зимувальники в антипаразитарних ваннах із 5%-ного розчину кухонної солі з експозицією 5 хв.

Створювати сприятливі умови, які стимулюють ріст і підвищену вгодованість на час їх вирощування.

Тема: Прокаріоти

Питання:

1. Основи морфології, біології та систематики прокаріотів.

2. Анаплазмоз ВРХ і овець