2. Дифілоботріоз м’ясоїдних

Це антропозоозне захворювання, що має вогнищеве поширення і викликається стьожаком Dyphillobothrium latym із родини Dyphillobothriidae.

Будова збудника. Стьожак широкий -- один з найбільших стьожаків. Довжина його сягає 10 м і більше. Тіло сплющене, складається з 3-4 тис. члеників. Будова стьожака дещо інша, ніж ціп’яка. На передньому кінці паразита є голівка (сколекс), на якій розміщені 2 глибокі складки -- присмоктувальні щілини, або ботрії. За допомогою їх паразит міцно присмоктується до оболонки кишечника дифнітивного господаря (м’ясоїдних, людини). Членики паразита короткі і широкі, мають добре розвинені м’язи. В кожному членику розміщені чоловічі і жіночі статеві органи. Яйця стьожака подібні до яєць трематод. Вони мають овальну форму, розміри -- 0,068-0,071 мм завдовжки та 0,042-0,045 завширшки. На одному полюсі яйця є кришечка. Яйце містить особливий зародок -- корацидій, озброєний 6 гачками.

Цикл розвитку. Стьожак широкий -- біогельмінт. Дифінітивні живителі -- собака, кіт, лисиця, песець та людина. Проміжні живителі -- рачки-циклопи (Cyclops streneuus) та діаптомуси (Diaptomus gracilis), додаткові -- прісноводні риби (щука, йорж, окунь, минь, форель, судак).

Яйця виділяються в навколишнє середовище разом з фекаліями дифінітивних живителів. Для подальшого розвитку вони повинні потрапити у воду, де зародок в яйці дозріває протягом 8-10 днів. З яйця виходить личинка -- корацидій, яка активно рухається. Корацидій потрапляє в організм проміжного живителя -- рачка-циклопа або діаптомуса. Циклоп атакує корацидія, проковтує його, корацидій перетворюється в наступну стадію -- процеркоїд. На розвиток процеркоїда потрібно 1-3 тижні. Наступна личинкова стадія стьожака широкого -- плероцеркоїд розвивається в тілі допоміжного живителя -- риби. Останні поїдають циклопів та діаптомусів, уражених процеркоїдами. В кишечнику риби рачок перетравлюється, а процеркоїд через стінку кишки проникає в черевну порожнину, м’язи, підшкірну клітковину і розвивається в плероцеркоїд. Для завершення розвитку паразита, інвазована плероцеркоїдами риба повинна бути з’їдена людиною, собакою, котом чи іншими м’ясоїдними. В шлунку людини чи іншого дифінітивного живителя плероцеркоїд проявляє активність. За допомогою ботрій фіксується до слизової оболонки кишечника і від голівки починає ріст члеників. Статевозрілої стадії паразит досягає через 1,5-2 місяці.

Епізоотоогічні дані. Дифілоботріоз -- вогнищеве захворювання. Воно зустрічається в басейнах річок Дунаю, Дністра, Дніпра. Джерелом інвазії є хворі на дифілоботріоз люди та інші дифінітивні живителі. Фактори передавання -- погано просмажена, в’ялена сира чи напівсира риба або ікра, в якій знаходяться плероцеркоїди стьожака широкого.

Патогенез та клінічні ознаки. Крім механічної дії на стінки кишечника гельмінт виділяє токсини, які викликають анемію, у хворих на дифілоботріоз людей чи тварин.

У собак, котів, хутрових звірів клінічні ознаки проявляються, переважно розладами функції кишечника: блювотою, хронічним катаром, погіршеним апетитом, виснаженням, пригніченням, випаданням шерсті.

У людини з’являються розлади нервової системи та травлення. Вони проявляються болями в животі та печінці, блювотою, відсутністю апетиту, запамороченням, безсонням, нервозністю.

Діагностика. Діагноз ставлять комплексно. Враховують епізоотологічні дані (походження риби). Клінічні ознаки. Заключний діагноз встановлюють на основі знаходження у фекаліях дефінітивного живителя яєць збудника дифілоботріозу методом Фюллеборна. Крім того, використовують дослідження риби. Проводять огляд черевної порожнини риби, потім внутрішніх органів -- серця, печінки, кишечника, брижі, далі досліджують м’язеву тканину, використовуючи компресорний метод. Плероцеркоїди не прозорі, білого, майже молочного кольору личинки. Довжина тіла 1-2,5 см, ширина 2-3 мм.

Лікування. Для гельмінтизації лисиць, песців, собак використовують такі антгельмінтики:

Ареколін бромистоволневий у дозі 0,003-0,0045 г/кг одноразово. Препарат дають через 12-14 годин після годівлі з молоком або в хлібному болюсі, в шматочках м’яса. Розчин ареколіну можна вводити також із шприца на корінь язика примусово. Після введення ареколіну собак витримують протягом 12-14 годин на прив’язі.

Фенасал (порошок) -- використовують собакам у дозі 0,2 г/кг індивідуально. Одноразово в суміші з кормом без проносних. Можна використовувати фенасалові брикети, болюси, гарнули, таблетки.

Камала -- використовують у дозі від 1 до 8 г на собаку залежно від живої ваги в суміші з молоком чи м’ясним фаршем після 16-18-годинної дієти.

Сульфен -- призначають у дозі 0,1 г/кг індивідуально з кормом.

Бунамідин -- використовують у дозі 0,05 г/кг з м’ясним фаршем одноразово.

Оксид -- використовують у дозі 0,5 г/кг після попередньої голодної дієти з м’сним фаршем, молоком чи в хлібному болюсі.

Празіквантел -- призначають у дозі 5 мг/кг маси, одноразово.

Профілактика. Враховуючи, що єдиним джерелом зараження дифілоботріозом є прісноводна риба, слід пам’ятати, що коптіння, в’ялення не вбивають у рибі личинок паразита. Тому в неблагополучних зонах не допускається згодовування звірам, собакам сирої, в’яленої та погано провареної риби. Необхідно оберігати водойми від забруднення екскрементами собак і, особливо, людини. На баржах, пристанях та інших спорудах водного транспорту фекалії людей знезаражують у спеціальній тарі розчином хлорного вапна.