3. Дактилогіроз

(Dactylogyrosis)

Хвороба спричинюється присисними Dасtуіlоgуrus vаstаtоr і D. ехstеnsus родини Dасtуlоgуrіdае підкласу Моnоgеnеа. Збудники локалізуються на зябрах, рідше — на шкірі коропів, карасів, сазанів.

Збудники — трематоди невеликих розмірів, завдовжки 0,57 — 1,5 мм і за­вширшки 0,15 - 0,4 мм. У передній їх частині е чотири лопаті, в задній — фі­ксаторний диск з двома великими гачками, розміщеними в центрі, та 14 дрі­бними крайовими гачечками.

У матці знаходяться яйця великих розмірів, овальної форми, з кришечкою на одному полюсі та відростку — на іншому, незрілі.

Цикл розвитку. Розвиток паразитів відбувається пря­мим шляхом. Відкладені ними яйця прикріплюються до зя­бер риб або потрапляють у воду. Один збудник може відкла­сти від 50 до 100 яєць за добу. Розвиток яєць триває залеж­но від температурних умов від 3 до 6 діб. Після цього з них виходять личинки, які активно плавають і під час зустрічі з рибою фіксуються за допомогою гачків на зябрах. Через 7 -8 діб вони досягають статевої зрілості.

Епізоотологічні дані. Хвороба має значне поширення серед молоді риби до 2-місячного віку в липні - серпні, коли температура води перевищує 20 °С. За температури води 4 °С розвиток личинок у яйцях припиняється. Збудником D. ехstеnsus заражається риба будь-якого віку - від маль­ків до плідників.

У благополучні ставки паразитичні черви заносяться під час міграції або перевезення риби, а також течією води у водойми, розташовані нижче.

Патогенез та імунітет. Внаслідок механічного й токсич­ного впливу гельмінтів руйнується або розростається епіте­лій пелюстків зябер, посилюється виділення слизу, з'явля­ються ділянки некрозу. Все це призводить до порушення в організмі хворої риби кровообігу та газообміну. Внаслідок гіпоксії та асфіксії риба гине. Імунітет не вивчено.

Клінічні ознаки. Хвора риба малорухлива, виснажена, плаває здебіль­шого біля берегів водойм, тримається на поверхні води, намагаючись «заков­тувати» повітря. У мальків спостерігається нерівномірне забарвлення зябер та великий наліт на них слизу. Під впливом мікроорганізмів ушкоджені ді­лянки зябер некротизуються.

Патологоанатомічні зміни. Риба, що загинула від дактилогірозу, має незначну масу тіла. Трупи виснажені. Зябра бліді, місцями спостерігаються крововиливи та плями блідо-сірого кольору (ділянки некрозу).

Діагностика. При встановленні діагнозу враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни та позитивні результати мікроско­пії уражених ділянок зябер хворих мальків.

Лікування, профілактика та заходи боротьби при дактилогірозі в ос­новному ті самі, що й при гіродактильозі. Вирощувальні ставки заповнюють водою не раніше ніж за 10 - 12 діб до розміщення в них молоді риби. Плідни­ків коропів перед нерестом дегельмінтизують з профілактичною метою в сольових ваннах, після нересту їх відразу видаляють з нерестових ставків. Щоб запобігти отруєнням, протипаразитарні сольові ванни для мальків застосо­вують дуже обережно.

Тема: Цестодози