1. Визначення та зміст ветеринарної ентомології. Морфологія, біологія і систематика комах.

2. Гіподерматоз врх

3. Естроз овець

1. ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ

Ентомологія (грец. еntоmоs - комаха, logos - учення) - наука про комах. Основоположником її є Арістотель, який і ввів цей термін. Він описав повний і неповний метаморфоз комах, а їх анатомію вивчали А. Левенгук, М. Мальпігі.

Коротка характеристика систематика комах

Ветеринарна ентомологія вивчає комах, які ведуть паразитичний спосіб життя і належать до типу Аrthrороdа (членистоногі), рядів крилатих та безкрилих класу Іnsесtа.

До ряду крилатих (Рtеrуgоtа) належать представники з повним перетворенням (Нolоmеtаbоlа).

До ряду безкрилих (Арtеrуgоtа) - з неповним перетворенням (Неmіmеtаbоlа). Хвороби, які вони спричинюють у тварин, називають ентомозами.

Морфологія . Тіло комах складається з трьох відділів - голови, грудей і черевця, яке сегментоване і вкрите хітиновою кутикулою.

Голова складається з шести сегментів, ротових органів та однієї пари вусиків (антен), які розміщені між очима на передній поверхні голови. Очі у комах фасеткові, рідше прості. У деяких видів на тім'ї є троє простих очей, а в інших вони відсутні.

Ротовий апарат залежно від способу живлення може бути колючо - сисним, різальне - сисним, лижучим, гризучим або взагалі відсутнім.

Груди у комах складаються з трьох сегментів - передніх, середніх і задніх. На вентральному боці кожного з них кріпиться пара лапок, а в двокрилих - ще й пара крил і дзизкалець. Лапки в комах п'ятичленисті й присмоктувальними подушечками та кігтиками.

Черевце складається з 5-12 сегментів.

Комахи роздільностатеві. У самця статева система представлена двома сім'яниками, сім'япроводами, які утворюють канал сім'явипорскування, і закінчується пенісом; у самки -- двома яєчниками, яйцепроводами, піхвою, сім'яприймачем, додатковими залозами.

Органи травлення у комах мають вигляд довгої трубки, розділені на передню, середню і задню кишки. Дихальна система представлена дихальцями, які розміщенні по боках грудних і перших сегментів черевця. З них починаються трахеї, які пронизують усе тіло комахи. Нервова система складається з нервових вузлів, від яких відгалужуються нерви.

Кровоносна система у комахах не замкнена. Серце має вигляд трубки і знаходиться на спинyому боці. Клітини крові бувають зеленого, жовтого або інших кольорів і зовні подібні до лейкоцитів тварин. Органами дотику є чутливі волоски або щетинки, розміщені на вусиках, щупах і лапках.

Органи нюху зосереджені на антенах у вигляді чутливих до запахів ямок, волосків. Вони мають значення в пошуках поживи, представників протилежної статі, місць для відкладення яєць, личинок. У самців ці органи розвинені більше, ніж у самок.

Розвиток комах відбувається за типом повного або неповного перетворення.

При неповному перетворенні розрізняють такі фази розвитку: яйце, личинка, імаго.

Систематика комах

У ветеринарній медицині найбільша увага приділяється комахам, що належать до таких рядів:

1. Dірtеrа (двокрилі), що поділяються на підряди

• Neтаtосеrа (довговусі), який об'єднує родини:

• Сulісіdае (комарі),

• Sіmulііdае (мошки),

• Сеrаtороgоnіdае (мокреці);

• Вrасhiсеrа (коротковусі)

• Нуроdеrтаtidае (підшкірні оводи),

• Gаstrорhіlidае (шлунково - кишкові оводи),

• Оеstridае (порожнинні оводи),

• Мusсіdае (справжні мухи),

• Саlliрhоrіdае (сині й зелені м'ясні мухи),

• Sаrсорhаgidае (сірі м'ясні мухи),

• Нурроbоsсidае (кровососи),

• Таbапіdае (ґедзі).

2. Sірhunсulаtа - воші

3. Маllорhаgа - волосоїди, пір'яїди, пухоїди

4. Sірhоnарtеrа - блохи

5. Наеmiрtеrа - клопи

6. Blаttорtеrа - таргани

2. Г І П О Д Е Р М А Т О З ВРХ

Хронічне захворювання ВРХ, спричинюється личинками підшкірних оводів Нуроderma bovis та Н. lineatum родини і Нуроdermatidae і характеризується запаленням шкіри, підшкірної клітковини, загальною ін­токсикацією, схудненням, зниженням м'ясної й молочної продуктивності тва­рин.

Збудники. Імаго Н. bovis (великий підшкірний овід, строка) — до 15 мм завдовжки. Тіло вкрите густими волосками чорного, сірого, коричневого та жовтого кольорів. Голова вужча, ніж середня частина грудей. Зверху на середньоспинці чітко виражені довгасті смуги чорного кольору. Крила коричневі, прозорі. Лапки розвинені. Черевце овальне. Самка відкладає яйця на прико­реневу частину волосся тварини, по одному на один волосок. За життя вона може відкласти до 800 яєць, які мають овальну форму, темно-бурий колір, до 0,86 мм завдовжки.

Личинка першої стадії черв'якоподібна, до 0,7 мм завдовжки, має пару приротових гачків і шипи по тілу. Вона пристосована до міграції по тілу тварини з проникненням у хребтовий канал. Після закін­чення міграції й перед першим линянням личинка виростає до 17 мм у довжину. Личинка другої стадії робить отвори в шкірі тварини і дихає за допомогою задніх дихалець. Личинка третьої стадії масивна, темно-коричнева, видовжено-овальна, до 28 мм за­вдовжки. Задні дихальця мають вигляд лійки. Ши­пи з вентрального боку тіла личинки закінчуються на шостому сегменті

Н.lineatum (малий підшкірний овід, стравохідник) до 13 мм завдовжки, подібний до попередньо­го, але світліший за забарвленням волосків, які вкривають тіло. Самка відкладає яйця пакетами (по 15-20 штук) на один волосок.

Личинка першої стадії в період міграції проникає в стінку стравоходу, де залишається на 4-5 міс. Личинка третьої стадії відрізняється від личинки Н.bovis тим, що має плоскі задні дихальця і шипи на задньому кінці тіла за­кінчуються на сьомому сегменті.

Цикл розвитку. Оводи належать до комах з повним перетворенням. По­вний цикл розвитку закінчується впродовж року. Вихід імаго з лялечок від­бувається швидко за 2-3с. Через 30-80 с овід вже може літати й спарю­ватись. Імаго не мають ротових органів, тому не живляться, а живуть за ра­хунок поживних речовин, накопичених у личинковій фазі. Живуть оводи 3-10 діб, за знижених температур-до 28 діб. Імаго до кінця життя втрачає 36 % своєї маси. Літ оводів залежить від зональних особливостей і температу­ри повітря. В сонячні дні вони починають літати за температури 6-8 °С, у похмурі – 13-14 °С. Самці збираються щороку на одних і тих самих місцях, куди для спарювання прилітають самки. Після спарювання самки відразу вирушають на пошуки тварин, щоб відкласти яйця, причому вони можуть до­лати відстань до 8 км. Під час нападу на тварин вони поводяться по-різному. Н.bovis літає біля худоби і видає специфічні звуки, почувши які, тварини намагаються втекти. Н. lineatum підбирається непоміченою. Самки відкла­дають яйця на ділянки шкіри з густим підшерстком (голодна ямка, м'яка стін­ка черева, пах, передня частина стегон).

Личинка всередині яйця формується впродовж 3-7 діб. Оптимальна тем­пература для її розвитку - 30-32 °С. Личинки першої стадії проникають через шкіру в тіло тварини й мігрують: Н. bovis - уздовж великих судин і нервів до хребта і крізь міжхребцеві отвори - в жирову тканину хребтового каналу, а личинка Н. lineatum - до стравоходу, де локалізується в його під­слизовому шарі. У цих місцях вони знаходяться 5-6 міс. Потім перемішу­ються в ділянку спини й попереку, де формують сполучнотканинні капсули. Для подальшого розвитку личинкам потрібен атмосферний кисень, і вони утворюють у шкірі норицеві ходи. Через 1-8 діб личинки линяють і перехо­дять у другу стадію. Розвиток їх під шкірою залежить від кліматичної зони та віку тварини. З часом вони підростають і стають личинками третьої стадії, які виповзають (часто вранці і вдень) через норицеві ходи на поверхню шкіри і падають на землю. Тут вони заповзають в укриття (під каміння, листя, в ґрунт) і через 1-7 діб перетворюються на лялечку. Ця стадія триває 20 - 40 діб.

Епізоотологічні дані. Гіподермоз досить поширений. Частіше хворіє ВРХ, можуть заражатись коні, вівці, кози та інші тварини. Ві­домі випадки паразитування личинок підшкірних оводів у людей. Молоді тварини інвазуються в 2 - 3 рази інтенсивніше, ніж дорослі. У деяких регіо­нах гіподермозом може уражатись до 80 - 100 % ВРХ. По­ширення оводів у окремих зонах має осередковий характер. Стравохідник ре­єструється в південних регіонах України та інших держав. Зараженість підшкірним оводом 3% і більше відмічають у Львівській, Чернівецькій, Сумській, Харківській і Луганській областях. Зараженість 2-3% спостерігається в Івано-Франківській, Тернопільській, Житомирській, Рівненській і Чернігівській областях. Зараженість 1-2% в Одеській обл. і АР Крим. Ураженість до 1% в Закарпатській, Хмельницькій, Волинській, Київській, Донецькій і Дніпропетровській обл. Відсутні ураження підшкірним оводом у Вінницькій, Черкаській, Полтавській, Кіровоградській, Херсонській, Запорізькій, Миколаївській обл.

Патогенез та імунітет. Личинки травмують шкіру, підшкірну кліткови­ну і спричинюють болючість та занепокоєння тварин. Переміщення їх уздовж судинно-нервових сплетень, а також ріст і розвиток личинок ІІ і ІІІ стадій сприяє розвитку запалення, з часом ці ділянки замішуються сполуч­ною тканиною. Скупчення їх у стравоході може бути причиною функціональ­них порушень, набряку та зменшення прохідності. Личинки, які потрапля­ють в епідуральний жир, здатні розривати кровоносні судини й зумовлювати кровотечу, а також параліч тазових кінцівок. Живуть вони за рахунок пожи­вних речовин, які висмоктують з тканин тварини. Продукти життєдіяльності личинок токсичні й завдають шкоди організму хазяїна.

Розроблено алергічні і серологічні методи зажиттєвої діагностики гіподермозу ВРХ.

Клінічні ознаки. На початку інвазії в місцях проникнення через шкіру личинок спостерігаються свербіж і набряки, які з часом минають. У зимовий період при локалізації личинок у хребтовому каналі порушується координа­ція рухів, тварини тяжко здіймаються. У разі виявлення їх у стінці стравоходу спостерігається відмова тварин від корму й води, оскільки вони не можуть ковтати. Характерні клінічні ознаки з'являються взимку й рано навесні, в період наближення личинок до шкіри в ділянці спини. На шкірі помітні горб­ки (жовна), в центрі яких через кілька днів утворюється отвір (нориця). Жов­на збільшуються в розмірі, з їхніх отворів виділяється ексудат. Шкіра в міс­цях горбків груба, нееластична. Волосся скуйовджене, склеєне, місцева тем­пература підвищена. При пальпації відмічається болісність. За високої інтен­сивності інвазії горбки помітні вздовж хребта, а також на грудях, боках. Тва­рини худнуть, у корів на 15 % знижуються надої.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані й характерні клінічні про­яви захворювання, а також під час обстеження в літню пору шкіри ВРХ на її волоссі знаходять яйця гіподерм. Личинок другої й тре­тьої стадій виявляють візуально і пальпацією спини та попереку з січня - лютого до червня - липня. Крізь норицевий отвір помітні задні дихальця зрі­лих личинок. Діаметр отвору становить 3-5 мм. Крізь такий отвір можна легко вичавити личинку пальцями. Вона пружна, в теплій воді (40 °С) руха­ється, при натисканні її форма відновлюється. Мертва личинка м'яка, сплю­щена, у воді не рухається і спливає на поверхню.

У разі підозри на гіподермоз ставлять серологічні реакції: ЕLISA, реакцію непрямої гемаглютинації з використанням діагностикумів, виготовлених з личинок гіподерм і сироватки крові великої рогатої худоби.

Патологоанатомічні зміни. Личинок гіподерм виявляють у міжм'язових фасціях, підслизовому шарі стравоходу, хребтовому каналі, підшкірній кліт­ковині спини.

Лікування. Проводять ранню (вересень - листопад) хіміотерапію, спрямо­вану на знищення личинок першої стадії в початковий період міграції, і піз­ню (березень - квітень) — знищують личинок другої й третьої стадій. Засто­совують інсектицидні препарати згідно з настановами: першу групу препара­тів у вигляді ін'єкцій з діючою речовиною клозантел (роленол, фасковерм, сантел, бронтел) у дозі 50 мг/10 кг маси тіла; другу групу — макроциклічні лактони, або макроліди (аверсект, баймек, бровермектин, івомек, івермек, дуотин, дектомакс), вводять підшкірно або внутрішньом'язово в дозі 1 мл/50 кг маси тіла; третю групу - препарати ФОС (негувон, гіподермін-хлорофос) у дозі 12-24 мл на одну тварину, залежно від маси, наносять на шкіру, поли­ваючи вздовж хребта; четверту групу — гіподектин, гіподектин ін'єкційний, гліцетинат 2%-й. Гіподектин-Н в дозах 10 мл на тварину тоненьким струмочком методом поливання від холки до крижів – ефективність 95%.

Хворих і виснажених тварин, а також корів за два тижні до отелення інсек­тицидами не обробляють.

Профілактика та заходи боротьби. Проводять комплекс профілактич­них і лікувальних заходів. Тварин, заражених личинками оводів і не оброб­лених інсектицидами, не виводять з приміщення й не випасають. Якщо сту­пінь інвазії ВРХ становить 5 % і більше, то восени обробля­ють усе поголів'я в господарстві й у приватному секторі, а навесні — тільки тих, що уражені. Тварин, що надходять у стадо з іншої місцевості, піддають клінічному й лабораторному (серологічному) обстеженню.

Для ранньої хіміопрофілактики рекомендуються зменшені дози бровермектину - 0,25 мл/50 кг маси тіла, але не більш як 2 мл на одну тварину.

З початком льоту оводів тварин обприскують розчинами ектоміну, неостомазану, сумінаку та іншими піретроїдами. Повторно велику рогату худобу обробляють через кожні три тижні. Високої ефективності таких профілактич­них заходів можна досягти тільки в разі оброблення всіх тварин неблагополучного населеного пункту.

З метою профілактики і ранньої хіміотерапії у жовтні-листопаді застосовують гіподектин ін’єкційний, який вводять підшкірно в ділянці шиї в дозі 1 мл. молодняку до 200 кг і 2 мл. на дорослу тварину – ефективність 100 %.