3. Естроз овець

це захворювамня, що спричиняється паразитуванням у носовій порожнині, лобових та придаткових синусах личинок овечого овода oestrus ovis. Хвороба супроводжується запаленням слизових оболонок у місцях локалізації збудника, погіршенням загального стану продуктивності.

Морфологія: овечий овід - 9-12 мм завдовжки. Голова та груди забарвлені в коричнево-сірий колір, черевце жовтувато-сіре. Крила невеликі, прозорі. Личинки ІІІ стадії 30 мм завдовжки, мають великі навколоротові гачки; дрібні на верхній і бічних поверхнях тіла личинок розміщені в декілька рядів.

Біологія: самки живородні. Вони вприскують в польоті або з землі з відстані до 40 см в носову порожнину вівці 8-39 личинок. Останні прикріплюються гачечками до слизової носової порожнини і нижніх носових раковин. Тут вони ростуть і через 20-30 днів мігрують у лабіринти решітчастої кістки де линяють в ІІ стадію, проникають в лобові синуси, де і дозрівають до ІІІ сталії. Після цього личинки повертаються в носову порожнину, викидаються при чханні в навколишнє середовище. У південних зонах з двома генераціями етрусів личинки осіннього покладу розвиваються 8-10 міс., весняного від 20-30 днів до 3-6 міс. В місцевості з генерацією паразитів личинки перебувають в організмі вівці 8-11 міс. Личинки ІІІ стадії зариваються в землю або ж залазять під листя, камінці, інші предмети, перетворюються в лялечки, розвиток яких продовжується 14-16 днів.

Епізоотологія: переважно хворобу реєструють у південних та південно-східних районах України. Частіше хворіє молодняк з клінічним перебігом хвороби в лютому-березні-травні. Масовий літ імаго еструсів спостерігається влітку в сонячну безвітряну погоду з 10-16 год. На естроз хворіють також кози, окремі випадки захворювання відмічені у людини.

Патогенез: личинки овечого овода своїми гачечками та шипами пошкоджують слизову оболонку носової порожнини, раковин, решітчастої кістки і підрогових просторів, спричиняють запалення, утворення виразок. При ускладненні патогенною мікрофлорою може розвинутись гнійно-некротичний процес.

Симптоми: клінічний прояв залежить від інтенсивності інвазії і стадії розвитку процесу. Розрізняють 3 періоди хвороби. Перший - зумовлений первинним зараженням личинками. Пересування і закріплення личинок у носовій порожнині болісні, при цьому тварина не спокійна, чхає, треться носом об землю. Через 1-2 дні з носа з’являються серозно-гнійні витоки з прожилками крові. Другий період продовжується з осені до весни. Клінічно він не проявляється. Третій період розвитку хвороби зумовлений прискоренням розвитку і росту личинок, відмічають інтенсивні серозні, інодісерозно-гнійні витіки із носа, кашель і чхання. При цьому личинки ІІІ стадії випадають для утворення лялечок. Ягнята дихають через рот, це перешкоджає їм смоктання маток. При ускладненні запалення може поширюватись на оболонки головного мозку - у овець спостерігається так звана “помилкова вертячка”. Перебіг хвороби важкий при наявності 15 і більше личинок.

Діагноз: ставлять за клінічними ознаками та результатами розтинів забитих та загиблих тварин. При патологоанатомічному дослідженні в період ураження личинками відмічають гіперемію, катар, набряк слизових носа. Зимою помітні лише обмежені ділянки навколо личинок. Весною слизова решітчастої кістки та придаткових пазух заповнена слизом та гноєм. На більш пізніх стадіях спостерігаються розростання сполучної тканини. При постановці діагнозу обов’язково враховується загальна епізоотологічна ситуація, зональні особивості овечого стада. З точки зору диференційної діагностики, слід пам’ятати, що клінічні ознаки естрозу схожі на ценуроз, лістеріоз та сказ.

Боротьба з естрозом. Потрібно регулярно оглядати поголів’я хворих на естроз тварин лікувати. Весною не рідше 1 разу за 2 тижні вичищати кошари і тирла від гною і складати його для термічного зараження, метою якого є знищення личинок ІІІ стадії.

Восени проводять ранню хіміотерапію тварин. Для цього користуються, зокрема, естрозолем в аерозольних упаковках, що містить 12,5% ДДВФ. На отару витрачають 2-3 балони. Аерозолі ДДВФ отримують також при використанні аерозольних генераторів. Норма витрат ДДВФ - 60 мг/м³, експозиції 1 год. Застосовують термічні аерозолі, які отримують із інсектицидної фумігатної шашки (ШИШ-1).

На індивідуальні обробки рекомендується івомек, його вводять підшкірно в дозі 0,2мл на 10кг, фасковерм - підшкірно 1мл на 10кг.