Патогенез

Трихінели на різних стадіях розвитку оказують на організм тварини: механічну дію в період міграції личинок і самки розрушають ворсинки в кишечнику, токсичну дію оказують дорослі трихінели. Інокуляторну - інокулірують хвороботворні мікроби і викликають запальні процеси та антигенну дію у вигляді алергічних реакцій, показником яких являється еозинофілія та набряки.

Клінічні ознаки

Інкубаційний період від 5 до 45 дн. Найчастіше від 10 до 25 дн. тому перші ознаки захворювання появляються на 3 - 7 день після зараження, а останні через 35 - 45 дн.

Основна ознака: гарячка ремітуючого характеру, температура до 38-38,5 градусів, набряки, біль в м’язах, животі, шкірні висипи. У дітей болить горло. Причому у лю­дей хвороба протікає у вигляді високої лихоманки і набряк обличчя, тому цю хворобу часто називають - одутловатка. Піз­ніше появляється біль в очних і затилочних м’язах, м’язах кінцівок, а при тяжкій формі в усьому тілі. Понос з пер­ших днів захворювання. Набряки повік і всього обличчя, а також кон’юнктивіт являються характерними клінічними ознака­ми. Набряки появляються від порушення проникливості кровонос­них судин. Еозинофілія - це рання і постійна ознака трихі­нельозу. У тварин: в Україні зареєстровано 22 види ди­ких і синантропних тварин сприятливих до збудників трихіне­льозу. З 197І по 1995 р. в Україні зареєстровано близько 4 тисяч випадків трихінельозу. Такі ознаки, як підвищення температури, пронос, схуднення - проявляються вони до закінчення процесу інкапсулірування личинок, а потім набуває хвороба хронічного характеру, тобто декілька місяців і років - при цьому відмічають болі в області серця і загаль­на слабість.

При ускладненні трихінельозу :

- на серце: смерть наступає від міокардиту на 5-6 тиждень.

- на дихальну систему: кашель, задишка, астма - всі ці ознаки із-за набряку бронхів.

- на центральну нервову систему : головна біль, безсонниця, мариво, галюцинації, висока температура. В тяжких випадках тромби судин, менінгіти, енцефаліти.

Патологічні зміни

У свиней: виснаження, кров дьогтеподібна, злегка красить пальці, крововиливи в печінці, переродження печінки і ни­рок. В легенях - набряк. В серці - тромбоз дрібних судин. Атрофія м’язових волокон, некрози, інфільтрати, набряки. В головному мозку набряк, крововиливи, некротичні ділян­ки. При хронічній формі: в м’язах - маленькі сірі крапоч­ки (інкапсульовані трихінели), розростання сполучної тка­нини, тому важко різати.

Діагностик а

При житті діагностика недостатньо розроблена, але застосовують: біопсію вушних раковин і імунологічні реакції:

1. Шкірна алергічна.

2. Реакція кільцевої преципітації.

3. Реакція мікропреципітації на живих личинках трихінел.

4. Реакція преципітації в капілярі.

5. Реакція подвійної дифузії в гелі.

6. Р З К - реакція зв’язування комплементу.

7. Непряма реакція імунофлюоресценсії.

8. Р Е М А - реакція ензимом мічених антитіл. Ця реакція застосовується за границею в медицині, промисловості та с/г, вона проста у виконанні, економічна і по ефективності краща за реакцію непрямої імунофлюоресценсії.

9. Метод імуноферментативного аналізу - має переваги для прижиттєвої діагностики високою чутливістю, специфічністю, автоматизацією проведення. При цьому досліджують сиворотку крові свиней за 3 - 4 години - 200 проб і виявляють навіть слабку ступінь зараженості.

Найперспективнішою виявилася імуноферментна реакція (І Ф Р), вона високочутлива і специфіч­на, виявляє навіть слабку ступінь інвазування, мож­на дослідити велику кількість тварин з високою точ­ністю. Але в Україні відсутній антиген для проведення реакції, що стримує широке використання в практиці ветеринарної медицини.