13. Класифікація внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів.

Підставою поділу внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських підприємств є порядок набрання ними чинності:

- які набувають юридичної сили з моменту державної реєстрації підприємства як юридичної особи.

До них належать статут сільськогосподарського підприємства, а в господарських товариствах, зокрема у товариствах з обмеженою відповідальністю, — установчий договір та статут.

Статут, як внутрішньогосподарський локальний нормативно-правовий акт сільськогосподарського підприємства, є:

по-перше, основним, оскільки визначає підприємство як статутний суб’єкт;

по-друге, конститутивним, тобто правоутворюючим, праворегулюючим;

по-третє, універсальним, оскільки регулює різні за характером внутрішні відносини (членські, трудові, земельні, майнові, організаційно-управлінські тощо);

по-четверте, деталізуючим, тобто є правовою основою для розробки проектів і затвердження інших внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів.

Статут сільськогосподарського підприємства — універсальна форма регулювання суспільних відносин, він встановлює принципові положення щодо організації виробничо-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, визначає принципи взаємовідносин вищих його органів управління з підрозділами, членами сільськогосподарського підприємства та найманими працівникам, спеціалістами, керівниками структурних підрозділів тощо.

- що набирають чинності з моменту прийняття їх вищими органами управління сільськогосподарського підприємства. До них можна віднести Правила внутрішнього розпорядку, які виступають правовою формою конкретизації положень статуту, є юридично значущими і обов’язковими для виконання. Їх слід пов’язувати із визначеними правовими наслідками. Правила внутрішнього розпорядку затверджуються вищими органами управління сільськогосподарського підприємства і є основою для подальшої локальної нормотворчої роботи в цьому підприємстві.

Наприклад, Положення про оплату праці містить норми, які набувають принципового значення для належного регулювання і гарантування оплати праці членів, працівників сільськогосподарських підприємств, її форм, видів і системи, створення фонду оплати праці, визначення нормативів відрахувань до нього та ін.

В Положенні про виробничі структурні підрозділи сільськогосподарських підприємств закріплені норми, що впливають на оптимізацію форм організації праці у сільськогосподарських підприємствах із урахуванням регіональних (місцевих) умов функціонування таких підприємств, а також враховуючи їх організаційні, економічні та інші особливості.

Положення про основні функції органів управління та спеціалістів сільськогосподарського підприємства спрямоване на активізацію взаємодії керівника та спеціалістів сільськогосподарського підприємства, чіткий розподіл функціональних обов’язків між ними, сприяє належній організації злагодженого виробничого процесу тощо.

Прийняття вищенаведених внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів у сільськогосподарських підприємствах здійснюється з метою деталізації і конкретизації загальних норм чинного законодавства та положень спеціальних законів, а отже, їх кількість може бути збільшена з урахуванням економічних, організаційних, соціальних, кліматичних та інших особливостей умов діяльності кожного сільськогосподарського підприємства з метою належного врегулювання внутрішніх відносин. В сучасних умовах кожне сільськогосподарське підприємство повинне мати цілу систему внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів. Це дозволить забезпечити бажаного результату у виробничо-господарській діяльності шляхом раціонального розміщення продуктивних сил, встановлення відповідних правил поведінки для учасників аграрних відносин, підвищення соціальної активності і професійного рівня членів, працівників, фахівців сільськогосподарських підприємств різних за формою власності і організаційно-правових форм.