108. Загальна характеристика правового регулювання виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників.

Виробничо-господарська діяльність - це врегульовані нормами аграрного права відносини, спрямовані на виробництво с/г продукції, її переробку, збереження та реалізацію з метою отримання прибутку. Виробничо-господарська діяльність є базовим інститутом аграрного права і спрямована на реалізацію спеціальної правосуб'єктності - на розвиток основних (рослинництво, тваринництво), додаткових (садівництво, овочівництво, птахівництво, бджільництво) і допоміжних (переробка сировини та продовольства, підсобні промисли) галузей сільського господарства, тобто на здійснення цілей передбачених Статутом.

Правове регулювання спеціалізації с/г виробництва відбувається за допомогою загальних та спеціальних законів та підзаконних актів. До загальних відноситься Господарський кодекс України, ЗУ «Про господарські товариства».

Спеціальні: ЗУ «Про пріоритетність розвитку соціальної сфери села і АПК в н/г», згідно з яким с/г підприємства самостійно визначають напрямки та структуру с/г виробництва, а значить і його спеціалізацію та обсяги. Вони можуть здійснювати свою діяльність як самостійно так і шляхом кооперування.

ЗУ «Про насіння та садівний матеріал», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про карантин рослин» встановлюють, що насінництво - це галузь рослинництва, завданням якої є розведення насіння високоврожайних сортів, збереження та покращення їх чистосортності, біологічних та врожайних властивостей. Суб'єктами насінництва є фізичні та юридичні особи, яким надано право займатися виробництвом, реалізацією та використанням насіння.

ЗУ «Про племінне тваринництво» здійснює правове регулювання спеціалізації тваринництва. Суб'єктами цієї діяльності є селекційно-гібридні центри, іподроми та інші підприємства незалежно від форм власності, які мають ліцензію на право займатися племінною справою.

На рівні підзаконних актів - це постанова КМУ від 16.06.1993 р. «Про заходи щодо покращення насінництва с/г культур», «Про заходи щодо стабілізації та розвитку тваринництва і птахівництва на 2001-2004 роки» від 17.07.2001 р.

109. Поняття, види виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників та обмеження у її здійсненні.

Виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських товаровиробників - це врегульовані нормами аграрного права суспільні відносини, спрямовані на самостійне та систематичне виробництво сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження (продуктів харчування, продовольства і сировини промислового призначення), її переробку, збереження та реалізацію, а також виробництво інших матеріальних цінностей у підсобних виробництвах і промислах з метою отримання прибутку. Виробничо-господарська діяльність є базовим, комплексним інститутом аграрного права і спрямована на реалізацію спеціальної правосуб’єктності сільськогосподарських товаровиробників - на розвиток основних (рослинництво, тваринництво), додаткових (садівництво, овочівництво, птахівництво, бджільництво) і допоміжних (переробка сировини та продовольства, підсобні промисли, торгівля) галузей сільського господарства, тобто на здійснення цілей передбачених статутами суб’єктів аграрного господарювання.

Законодавство України закріплює певні принципи виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності та організаційних форм, серед яких: свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом (право самостійно визначати напрямки сільськогосподарського виробництва, його структуру й обсяг, обирати спеціалізацію, планувати свою діяльність, укладати договори, розпоряджатися виробленою продукцією та отриманими доходами тощо. Вказані правомочності знайшли відображення у Законах України «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про фермерське господарство», «Про господарські товариства»); невтручання держави у безпосередню господарську діяльність сільськогосподарських товаровиробників (п. 4 ст. 23 Господарського кодексу України); захист національного товаровиробника; державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників; забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів аграрного господарювання; екологізація сільськогосподарського виробництва та ін.

До обмежень можна віднести: 1) суб’єктні обмеження (заборона здійснювати підприємницьку діяльність певним категоріям осіб, в тому числі і в аграрному секторі, наприклад, державним службовцям відповідно до Закону України від 28 січня 1993 р. «Про державну службу», або дозвіл на провадження окремих видів господарської діяльності лише державними сільськогосподарськими підприємствами (культивування ти вирощування нарковмісних рослин з високим рівнем наркотичних речовин); 2) ліцензування окремих видів сільськогосподарської діяльності. Так, відповідно до Закону України від 2 березня 2015 р. «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види сільськогосподарської діяльності, як: культивування та використання рослин, що містять наркотичні засоби, які включені до таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 6.05.2000 р.; промисловий вилов риби, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств та річок; ветеринарна практика; інші види діяльності; 3) необхідність проходження атестації сільськогосподарськими товаровиробниками (суб’єкти насінництва і розсадництва, суб’єкти племінної справи у тваринництві); 4) заборона на провадження окремих видів виробничо-господарської діяльності на певних територіях (в охоронних зонах – ст. 112 Земельного кодексу України, у зонах санітарної охорони – ст. 113 ЗК України, Закону України «Про курорти», у санітарно-захисних зонах – ст. 114 ЗК України, на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи – ст. 12 Закону України від 27 лютого 1991 р. «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»); 5) встановлення спеціального режиму господарської діяльності та використання земель на певних територіях (у прикордонній смузі, навколо військових об’єктів - ст. 115 Земельного кодексу України, Постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 р. «Про Порядок використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней та паводків»).

ЗУ «Про с/г кооперацію» визначає господарські правомочності кооперативів (ст.28). Згідно із Статутом, кооператив самостійно визначає основні напрямки господарської діяльності, її спеціалізацію, здійснює її планування. Він самостійно реалізує свою продукцію, надає послуги за цінами та тарифами, які встановлюються ним самостійно або на договірній основі. Виробничо-господарська діяльність здійснюється на засадах самофінансування та прибутковості. Рівень виробничо-господарської діяльності залежить від впровадження у виробництво досягнень науки та техніки, високоврожайних сортів с/г культур, нових порід тварин. Такі ж права надані ФГ відповідно до ст. 26 ЗУ «Про ФГ».

Поряд із розвитком рослинництва та тваринництва с/г підприємства можуть здійснювати переробку с/г продукції як самостійно, так і шляхом кооперації. Для більш повного та рівномірного використання трудових ресурсів, а також місцевих сировинних ресурсів, підвищення прибутковості виробництва на підприємствах можуть створюватися підсобні виробництва та промисли. С/г підприємства можуть укладати угоди з будь-якими суб'єктами підприємництва та громадянами. Як юридичні особи вони можуть приймати участь у міжгосподарській діяльності, в тому числі шляхом створення спільних підприємств або на договірних засадах.

До виробничо-господарської діяльності відноситься також діяльність, пов'язана із реалізацією продукції, виробленої на підприємстві. Здійснення всіх цих видів діяльності забезпечує с/г підприємствам господарську самостійність та свободу дій.