57. Правові форми реалізації сільськогосподарської продукції особистого селянського господарства.

Особи, що займаються веденням особистого селянського господарства, мають право укладати будь-які угоди, що не суперечать законодавству. Такі угоди можуть укладатися, як особисто, так і через уповноважену особу, якою може бути дієздатний громадянин, що представляє інтереси решти членів господарства.

Існують три основних різновиди договорів за їх предметом, укладення яких є характерним при веденні особистого селянського господарства:

1) договір на реалізацію надлишків сільськогосподарської продукції ( фруктів, овочів, м’яса тощо);

2) договір на дорощування та відгодівлю худоби та птиці;

3 ) договір на реалізацію молока.

Сторонами договору на реалізацію надлишків сільськогосподарської продукції виступають: з однієї сторони – фізична особа, що веде особисте селянське господарство, з іншої заготівельні, переробні підприємства та будь-які інші суб’єкти, в тому числі громадяни, які мають потребу в такій продукції.

Особливістю таких договорів є те, що селяни можуть реалізовувати сільськогосподарську продукцію не лише безпосередньо замовникам, а й від їх імені в рахунок укладених ними договорів постачати її третім особам. Юридичну основу таких договірних відносин складають норми Цивільного кодексу України. За юридичною природою це договір купівлі-продажу (одна сторона зобов’язана передати обумовлену продукцію, певної кількості, якості, асортименту, а інша сторона – прийняти та оплатити її вартість).

Договори на відгодівлю, дорощування худоби та птиці, що належать сільськогосподарським підприємствам і утримуються в особистих селянських господарствах мають своїм предметом діяльність громадян, що ведуть таке господарство з дорощування та відгодівлі тварин та передачі їх власнику. У договорі обумовлюється кількість тварин, термін їх повернення, жива вага кожної та їх загальна вага на момент передачі на дорощування. Особа, що веде особисте селянське господарство, повинна утримувати тварин відповідно до зоотехнічних та ветеринарних правил, зобов’язана виростити та передати сільськогосподарському підприємству вирощене поголів’я худоби або птиці обумовленої ваги, кондиції, сплатити отримані послуги, що надані йому підприємством. На сільськогосподарське підприємство покладається обов’язок передати тварини громадянам, що ведуть особисте селянське господарство, надати (продати) корми. Договором може бути передбачений обов’язок надавати допомогу в будівництві та обладнанні приміщення для тримання товарин, виділення транспортних засобів, техніки для обробки земельної ділянки, заготівлі сіна, кормів, забезпечувати ветеринарне обслуговування. Сільськогосподарське підприємство зобов’язане прийняти тварин у кількості та в терміни, передбачені договором та розрахуватися із громадянином. За бажанням виконавця замовник зобов’язаний продати особі, що веде особисте селянське господарство, до 30% отриманої ваги з кожного виду тварин. Відносини з відгодівлі тварин регламентуються Інструкцією по обліку молодняка тварин, птиці та тварин на відгодівлі, затвердженою наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 15 січня 1997 р., № 7.

Відносини з приводу закупівлі молока у осіб, що ведуть особисте селянське господарство, регулюються відповідним договором, що укладається на основі Цивільного кодексу України, Закону України «Про молоко та молочні продукти» від 24 червня 2004 р., з урахуванням вимог, визначених Наказом Міністерства аграрної політики України та Державного департаменту ветеринарної медицини «Про затвердження Ветеринарних та санітарних вимог до пунктів закупівлі молока від тварин, які утримуються в особистих селянських господарствах» від 21 березня 2002 р., Наказом Міністерства аграрної політики України «Про затвердження примірного договору на закупівлю молока для дитячого харчування» від 2 вересня 2008 р. та ін. Сторонами за цим договором є особа, що веде особисте селянське господарство, і утримує у ньому молочну худобу та заготівельне підприємство. Закупівля молока повинна здійснюватися лише на відповідно обладнаному пункті. Відповідно до договору громадянин бере на себе обов’язок продати підприємству молоко у визначеній кількості протягом певного періоду з конкретизацією обсягів по періодам. Молоко має відповідати певним вимогам: за якістю повинно відповідати вимогам Державного стандарту України, бути незбираним, охолодженим, фільтрованим, з певним вмістом жиру, білку. Забороняється продаж молока без документа, що засвідчує епізоотичне благополуччя тварин у господарствах. Тварини обов’язково мають бути ідентифіковані, мати паспорт і ветеринарну картку. Власники тварин повинні мати особисті санітарні книжки. Підприємство зобов’язане своєчасно прийняти молоко та оплатити його вартість. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про молоко та молочні продукти» встановлюються доплатити у відсотках до закупівельної ціни: для молока ґатунку екстра – 25%, для молока вищого ґатунку – 20%. За невиконання або неналежне виконання обов’язків сторони несуть майнову відповідальність згідно з нормами цивільного законодавства.