85. Правове забезпечення охорони прав на сорти рослин.

Основою рослинництва є культурні сор­ти рослин. Культурними рослини стали в результаті проведення штуч­них процесів відбору і схрещування з метою одержання і закріплення кращих продуктивних властивостей певних рослин, тобто внаслідок селекції в рослинництві. Селекційні покращення здійснюються в ме­жах рослин одного виду, а одиницею селекційних покращень виступає сорт рослин. Відомо, що права на результати інтелектуальної діяльнос­ті (якими виступають селекційні досягнення) як нематеріальні об´єкти мають назву виключних прав, на відміну від права власності, об´єктом яких виступають речі.

У світовій практиці існує дві системи охорони виключних прав: реєстраційна і створювальна. Реєстраційна система охороняє сутність, а створювальна — форму інтелектуального досягнення.

Патент як правоохоронний документ реєстраційної системи право­вого захисту спрямований на захист саме змістовної, а не формальної складової. Знаючи зміст винаходу його можна втілити в принципово іншу форму, але це не змінює сутності патентного захисту, спрямова­ного на відшкодування завданої використанням змісту винаходу мате­ріальної і моральної шкоди власникові виключних прав на нього. Па­тент захищає тільки зміст винаходу, оскільки лише він становить для його власника комерційну цінність. Форма інтелектуального досягнен­ня захищається двома способами: самим фактом створення (літератур­ний твір, пісня, опера, картина тощо); авторським свідоцтвом (раціона­лізаторська пропозиція).

Особливість об´єкта селекційних відносин полягає в тому, що в ньому одночасно поєднуються ознаки форменого і змістовного продук­ту. Жодного іншого продукту інтелектуальної діяльності з подібними характеристиками не існує. Якщо для об´єктів авторського та суміжних прав достатнім вважається факт створення інтелектуального продукту, який визначається індивідуальністю, неможливістю його повторення, то для об´єктів реєстраційної системи на передній план висувається їх змістовна характеристика, сутність інтелектуального досягнення, зна­ючи які можна повторити останнє. Залежно від зазначених особливос­тей і будується спеціальний режим правової охорони результатів інте­лектуальної діяльності.

Таким чином, для визнання селекційного досягнення охороноздатним однакову важливість мають як зміст створеного результату, так і його форма. При цьому необхідно зазначити, що специфіка форми се­лекційного досягнення полягає у її високій індивідуалізації. Знаючи методологію, методики, які застосовував автор, алгоритм створення се­лекційного продукту його можна повторити і одержати результат, ли­ше відносно схожий з авторським. Особливість форми селекційного досягнення полягає в тому, що незважаючи на гіпотетичну можливість її повторення, сам процес її повторного створення, на відміну від тех­нічних та інших інтелектуальних здобутків, характеризується значним часовим проміжком та вимагає при цьому великих матеріальних ви­трат. Значний період окупності матеріальних витрат робить процес по­вторного створення селекційного досягнення недоцільним. Крім того, специфіка сільськогосподарського виробництва, на відміну від інших галузей господарювання, які застосовують технічні досягнення, визна­чає саме формальну спрямованість, адже комерційною цінністю наділе­на тільки форма селекційного досягнення: сорт рослин чи порода тва­рин. Все це засвідчує те, що в селекційних відносинах режим правової охорони повинен спрямовуватися, насамперед, на охорону його форми.

Чинне законодавство прямо не визначає об´єкт селекційної діяль­ності в рослинництві, визначається тільки сорт рослин як об´єкт право­вого захисту. Можна ототожнити дані поняття і визначити об´єктом селекційної роботи в рослинництві селекційне досягнення, яким є саме сорт рослин.

Сорт рослин – окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція), яка, незалежно від того, задовольняє вона по­вністю або ні умови надання правової охорони, може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінації генотипів; може бути відрізнена від будь-якої іншої гру­пи рослин ступенем прояву принаймні однієї з цих ознак; може розгля­датися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в не­змінному вигляді цілих рослин сорту.

Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція. Клон — це штучне ідентичне від­творення окремих високопродуктивних рослин певного сорту за допо­могою виділення генетичного коду. Створення лінії— це відбір і роз­множення природним способом найкращих рослин сорту за своїми продуктивними властивостями. Гібридом є схрещення двох різних ро­слин, наприклад, грейпфрут (апельсин та лимон), трітікум (пшениця та ячмінь).

До сорту рослин, який підлягає охороні шляхом патентування ст. 11 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квіт­ня 1993 р. (у редакції Закону від 17 січня 2002 р. № 2986-ІІІ) висуває обов´язковість наявності сукупності певних ознак, зафіксованих в опи­сі селекційного досягнення: він повинен бути новим, вирізняльним, однорідним та стабільним за проявом ознак, породжених певним гено­типом чи певною комбінацією генотипів. При цьому закон розтлума­чує суть цих ознак.

Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не про­давали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання. Сорт відповідає умові вирізняльності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається по­даною. Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливос­тей його розмноження рослини цього сорту залишаються достатньо схожими за своїми основними ознаками, відзначеними в описі сорту. Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмно­ження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного тако­го циклу.

Суб´єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин згід­но зі ст. 3-1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» є: 1) автор (автори) сорту рослин; 2)інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин за договором чи зако­ном. Вони можуть набувати таких прав: особисті немайнові права інте­лектуальної власності на сорт рослин; майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин; майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.

Різні види зазначених прав на сорти рослин посвідчуються різни­ми правовстановлюючими документами: 1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин посвідчує свідоцтво про ав­торство на сорт рослин] 2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин посвідчує патент на сорт рослин. Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупністю ознак, викладе­них у занесеному до Реєстру патентів описі сорту; 3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин посвідчує свідо­цтво про державну реєстрацію сорту рослин.

Свідоцтво про авторство на сорт рослин є охоронним документом, що посвідчує особисте немайнове право авторства на сорт і видається автору сорту рослин (селекціонеру) Державною службою з охорони прав на сорти рослин Міністерства аграрної політики України (Держ- сортслужба). Процедуру видачі цього свідоцтва, а також його форму закріплює Положення про свідоцтво про авторство на сорт рослин, за­тверджене наказом Міністерства аграрної політики України від 28 трав­ня 2003 р. № 151, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11 черв­ня 2003 р. за № 470/7791. Автором сорту (селекціонером) визнається людина, яка безпосередньо вивела або виявила і поліпшила сорт. Вона набуває особистого немайнового права авторства від дати державної реєстрації сорту рослин.

Патент — охоронний документ, що посвідчує пріоритет і майнове право інтелектуальної власності на сорт рослин. Порядок видачі патен­тів України на сорти рослин та їх завірених копій, а також форму па­тенту визначає спеціальний нормативно-правовий акт. Таким актом є Положення про Державний реєстр прав інтелектуальної власності на сорти рослин та про видачу патентів України на сорти рослин, затвер­джене наказом Міністерства аграрної політики України від 15 серпня 2008 р. № 515, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2008 р. за № 1149/15840.

Окремим різновидом використання сорту є його поширення. По­ширення сорту — це комерційне розповсюдження посадкового матеріа­лу матеріального носія сорту, занесеного до Реєстру сортів. Майновим правом інтелектуальної власності на поширення сорту рослин є право його володільця на поширення сорту і на дозвіл чи заборону поширен­ня сорту іншими особами. Посвідчує це право відповідний охоронний документ, яким є свідоцтво про державну реєстрацію сорту рос­лин, а виникає таке право з дати прийняття рішення про державну ре­єстрацію майнового права інтелектуальної власності на поширення со­рту. Здійснюється державна реєстрація відповідно до Положення про Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2003 р. № 686. Державна реєстрація сорту здійснюється шляхом зане­сення відомостей до Реєстру сортів. Свідоцтво про державну реєстра­цію сорту рослин видається Держсортслужбою в місячний строк від дати державної реєстрації сорту особі, яка має право на його одержан­ня, або надсилається за адресою, зазначеною у заявці. Сорти, не внесе­ні до Реєстру сортів, забороняється поширювати в Україні.