- •Основні напрями аграрної реформи в Україні: нормативне закріплення.
- •2. Поняття та предмет аграрного права.
- •Методи правового регулювання в аграрному праві.
- •Принципи аграрного права.
- •Система аграрного права.
- •Аграрне право як галузь юридичної науки та навчальна дисципліна.
- •Загальна характеристика джерел аграрного права.
- •2) Залежно від юридичної природи:
- •3)За характером правового регулювання:
- •4)За силою впливу на регулювання аграрних відносин:
- •6)За обсягом волі, закріпленої в нормативно-правовому акті:
- •8. Особливості аграрного законодавства на сучасному етапі.
- •9. Конституція України як основне джерело аграрного права.
- •10. Закони як джерела аграрного права України та їх класифікація.
- •11. Підзаконні нормативно-правові акти в системі аграрного законодавства.
- •12. Внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти: поняття та ознаки.
- •13. Класифікація внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів.
- •14. Основи міжнародно-правового регулювання аграрних відносин.
- •15. Угоди Світової організації торгівлі як джерела аграрного права.
- •16. Аграрне законодавство зарубіжних країн.
- •17. Засоби вдосконалення аграрного законодавства на сучасному етапі.
- •18. Значення судової практики в регулюванні аграрних відносин.
- •19. Поняття аграрних правовідносин, їх елементи та особливості.
- •20. Класифікація аграрних правовідносин, загальна характеристика їх основних видів.
- •21. Внутрішньогосподарські аграрні правовідносини: поняття, види.
- •22. Поняття та види зовнішніх аграрних правовідносин.
- •23. Співвідношення аграрних правовідносин з правовідносинами суміжних галузей права.
- •24. Об’єкти аграрних правовідносин: поняття та види.
- •25. Поняття та класифікація суб’єктів аграрних правовідносин.
- •26. Сільськогосподарські товаровиробники як суб’єкти аграрних правовідносин.
- •27. Особливості правового становища аграрних холдингових компаній як суб’єктів аграрних правовідносин.
- •28. Правове становище аграрних об’єднань.
- •29. Правове регулювання аграрного ринку, його інфраструктура.
- •30. Особливості державної підтримки аграрних товаровиробників відповідно до Угоди сот «Про сільське господарство».
- •31. Правові засади екологізації аграрного виробництва.
- •32. Поняття та види аграрних розписок.
- •33. Правила внутрішньогосподарської діяльності як локальний нормативно-правовий акт сільськогосподарських кооперативів.
- •34. Особливості правового становища аграрних підприємств кооперативного та корпоративного типу.
- •35. Особливості правосуб’єктності державних сільськогосподарських підприємств як суб’єктів аграрних правовідносин.
- •36. Поняття, види та юридичні ознаки державного (комунального) сільськогосподарського підприємства.
- •37. Особливості припинення діяльності сільськогосподарських підприємств внаслідок банкрутства.
- •38. Правові підстави припинення ведення особистого селянського господарства.
- •39. Система та компетенція органів управління в сільськогосподарських кооперативах.
- •40. Правові підстави, порядок та особливості припинення діяльності сільськогосподарських кооперативів.
- •41. Приватні та публічні засади в аграрному праві.
- •42. Правовий режим майна фермерського господарства.
- •43. Правове регулювання праці у фермерському господарстві.
- •44. Правові засади державної підтримки фермерських господарств.
- •45. Правовий режим основних, обігових, натуральних та інших фондів сільськогосподарських підприємств.
- •46. Поняття та ознаки сільськогосподарських кооперативів, їх види.
- •47. Порядок створення сільськогосподарських кооперативів та їх об’єднань.
- •48. Правовий режим майна сільськогосподарських підприємств корпоративного типу. Майнові фонди.
- •49. Поняття та юридичні ознаки особистого селянського господарства.
- •50. Правовий режим майна, що використовується для ведення особистого селянського господарства (суб’єкти та об’єкти права власності).
- •51. Правове регулювання обліку особистих селянських господарств.
- •52. Право власності сільськогосподарських кооперативів. Правовий режим майнових фондів.
- •53. Права та обов’язки осіб, що займаються веденням особистого селянського господарства. Надання послуг у сфері сільського (зеленого) туризму.
- •54. Нормативні вимоги до ведення органічного сільськогосподарського виробництва.
- •55. Правові гарантії та захист майнових прав сільськогосподарських підприємств і об’єднань.
- •56. Форми та методи державно-правового регулювання сільськогосподарського господарства.
- •57. Правові форми реалізації сільськогосподарської продукції особистого селянського господарства.
- •58. Поняття та принципи державного-правового регулювання сільського господарства.
- •59. Правове забезпечення продовольчої безпеки України як складової державної аграрної політики: поняття, індикатори та основні категорії.
- •60. Правове забезпечення державної аграрної політики в Україні: поняття та основні напрями.
- •61. Система органів державного регулювання в сільському господарстві.
- •62. Органи державного регулювання сільського господарства галузевої компетенції та їхні повноваження.
- •63. Поняття та види державної підтримки аграрних товаровиробників.
- •64. Державний аграрний реєстр: поняття та основи правового забезпечення.
- •65. Правові засади та форми бюджетної підтримки сільськогосподарських товаровиробників.
- •66. Особливості та правове регулювання страхування у сільському господарстві.
- •67. Особливості оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.
- •68. Правове забезпечення кредитної підтримки сільського господарства.
- •69. Правові підстави та порядок припинення діяльності фермерського господарства.
- •70. Загальна характеристика фермерського законодавства України.
- •71. Поняття та правові ознаки фермерського господарства та сімейного фермерського господарства.
- •72. Порядок створення та державної реєстрації фермерського господарства.
- •73. Членські правовідносини у фермерському господарстві: вимоги до членів, порядок набуття статусу, права та обов’язки.
- •74. Правове забезпечення селекційної роботи у насінництві і розсадництві.
- •75. Правове регулювання аквакультури.
- •76. Правове регулювання виробництва молока та молочних продуктів.
- •77. Види договірних відносин сільськогосподарських товаровиробників.
- •78. Договірні відносини з реалізації сільськогосподарської продукції.
- •79. Карантин рослин: поняття та правова основа.
- •80. Правове регулювання захисту рослин.
- •81. Договірні відносини у сфері виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств.
- •82. Правове регулювання та особливості обігу аграрних розписок за законодавством України.
- •83. Особливості правового регулювання виробництва продукції бджільництва.
- •84. Договори кредитування та фінансового лізингу за участю сільськогосподарських товаровиробників.
- •85. Правове забезпечення охорони прав на сорти рослин.
- •86. Договірні орендні відносини за участю сільськогосподарських товаровиробників.
- •87. Поняття та особливості аграрно-договірних відносин.
- •88. Відповідальність за правопорушення в агросфері.
- •89. Матеріальна відповідальність членів і найманих працівників сільськогосподарських підприємств: види та підстави притягнення.
- •90. Договірні відносини у сфері виробничо-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств.
- •91. Дисциплінарна відповідальність працівників і членів в сільськогосподарських підприємствах.
- •92. Поняття, принципи та особливості охорони праці в сільському господарстві.
- •93. Правові засади ветеринарної медицини.
- •94. Загальна характеристика законодавства у сфері забезпечення пріоритетності соціального розвитку села.
- •95. Правове забезпечення соціального розвитку села: поняття та зміст.
- •96. Правове регулювання виробництва біопалива.
- •97. Види та зміст внутрішньогосподарських локальних нормативно-правових актів щодо врегулювання відносин з організації, дисципліни, оплати та охорони праці в сільськогосподарських підприємствах.
- •98. Юридична служба в сільському господарстві.
- •99. Правові основи сільськогосподарської дорадчої діяльності.
- •100. Правове забезпечення ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин.
- •101. Правове регулювання використання гмо при виробництві сільськогосподарської продукції.
- •102. Племінна справа в галузі тваринництва: правова регламентація.
- •103. Особливості правового регулювання виробництва рибної продукції.
- •104. Загальна характеристика правового регулювання тваринництва в Україні.
- •105. Поняття, принципи та правове регулювання організації праці в сільськогосподарських підприємствах.
- •106. Правове регулювання виробництва та обігу зерна.
- •107. Правове регулювання аквакультури.
- •108. Загальна характеристика правового регулювання виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників.
- •109. Поняття, види виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників та обмеження у її здійсненні.
- •110. Правове регулювання спеціалізації сільськогосподарського виробництва.
- •111. Підсобні виробництва та промисли як галузі сільськогосподарського виробництва: правові основи створення та діяльності.
- •112. Правові засади та форми планування виробничо-господарської діяльності суб’єктів сільськогосподарського виробництва.
- •113. Правове забезпечення виробництва якісної та безпечної сільськогосподарської продукції і сировини.
- •114. Правове регулювання виробництва та обігу органічної сільськогосподарської продукції.
- •115. Аграрний фонд як суб’єкт аграрних правовідносин.
- •116. Право членства в сільськогосподарських кооперативах : поняття та види.
- •117. Загальна характеристика правового статусу фізичних осіб як суб’єктів аграрних правовідносин.
- •118. Правове становище аграрної біржі як суб’єкта аграрних правовідносин.
- •119. Наймані працівники сільськогосподарських підприємств як суб’єкти аграрних правовідносин.
- •120. Особливості права засновництва та права участі фізичних осіб в сільськогосподарських підприємствах корпоративного типу.
- •121. Підстави, порядок та правові наслідки припинення права членства фізичних осіб в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу.
98. Юридична служба в сільському господарстві.
У сільському господарстві діє цілий ряд правових норм, визначених спеціальними законами і нормативно-правовими актами. За своїм призначенням і змістом ці правові норми визначають предмет аграрного та інших галузей права. Для ефективного застосування цих норм на практиці виникає потреба у створенні спеціальної юридичної служби, діяльність якої була б спрямована на організаційно-управлінське забезпечення правомірного застосування норм аграрного права. Для цього необхідно прийняти нормативно-правові акти, норми яких регламентували б повноваження юридичної служби органів державного управління сільським господарством. У використанні відповідних засобів — юридичної служби — мають потребу і сільськогосподарські підприємства, тобто вони користуються засобами юридичного обслуговування. Саме для забезпечення цих юридичних засобів Кабінет Міністрів України видав 27 серпня 1995 р. постанову, якою затвердив "Загальні положення про юридичну службу..." міністерства, іншого центрального органу центральної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації.
Цим підзаконним актом передбачено, що основне завдання юридичної служби полягає в організації правової роботи, спрямованої на правильне застосування, бездоганне додержання і попередження невиконання актів законодавства, інших нормативних документів міністерством, підприємством, а також їхніми керівниками і працівниками при виконанні ними покладених на них завдань і функціональних обов'язків. Зазначені загальні вимоги повною мірою поширюються на Міністерство агропромислового комплексу України, усі державні сільськогосподарські підприємства та їхніх керівників і працівників.
Формуванню юридичної служби, зокрема в сільському господарстві, присвячено також підзаконні, урядові та президентські акти загального значення.
Постанова КМУ від 26.11.2008 № 1040 Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації
Відповідальність юрисконсульта згідно з аграрним законодавством може бути такою як і відповідальність інших посадових осіб, тобто дисциплінарною, матеріальною.
99. Правові основи сільськогосподарської дорадчої діяльності.
Сільськогосподарське дорадництво - це порівняно новий інститут аграрного права. Поняття цього різновиду дорадництва почало формуватися на початку 2000-х років, а дістало своє правове закріплення у Законі України "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність" від 17 червня 2004 р. Саме цей закон виокремив особливості правового регулювання дорадництва у сільському господарстві, об'єднавши аграрно-правові норми, спрямовані на врегулювання однорідних суспільних відносин, якими є відносини у сфері надання сільськогосподарських дорадчих послуг. Загалом поняття "дорадництво", "дорадча діяльність" має свій англомовний еквівалент - це консалтинг.
Під сільськогосподарською дорадчою діяльністю розуміється сукупність дій та заходів, спрямованих на задоволення потреб особистих селянських та фермерських господарств, господарських товариств, інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також сільського населення у підвищенні рівня знань та вдосконаленні практичних навичок прибуткового ведення господарства. З наведеного визначення можна вивести ознаки, які дадуть змогу визначити сутність і зміст сільськогосподарського дорадництва.
Насамперед необхідність дорадництва викликається потребами сільськогосподарських виробників. Перелік факторів, що спричинюють виникнення проблем у суб'єктів аграрного господарювання, містить Державна цільова програма сільськогосподарської дорадчої діяльності на період до 2009 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 927. До таких факторів належать:
- недостатня ефективність існуючої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації селян, керівників і спеціалістів сільського господарства;
- невідповідність отриманих знань вимогам щодо ефективного ведення сільськогосподарського виробництва та обмежені можливості щодо їх постійного оновлення;
- відсутність практичного досвіду роботи і навичок з пошуку та використання конкурентних переваг на ринку сільськогосподарської продукції;
- недостатня диверсифікація джерел доходів сільських домогосподарств, відсутність у частини сільського населення мотивації до продуктивної праці і підвищення рівня свого добробуту;
- нерозвинутість інфраструктури аграрного ринку та припинення функціонування об'єктів соціальної сфери у сільській місцевості;.
- повільне впровадження прикладних наукових розробок у сільськогосподарське виробництво;
- ускладнення вимог до оформлення документів, необхідних для участі в цільових державних програмах щодо підтримки розвитку галузей сільського господарства та сільської місцевості;
- відсутність оперативних каналів доступної інформації з питань державної аграрної політики та підтримки галузей сільського господарства, результатів моніторингу внутрішнього і зовнішнього ринку сільськогосподарської продукції, а також фінансових і матеріально-технічних засобів для її виробництва.
Наведені проблеми зумовлюють загальну потребу в їх вирішенні. Отже, другою ознакою є сукупність дій та заходів спеціально навчених фахівців (сільськогосподарських дорадників), спрямованих на подолання зазначених проблем сільськогосподарських виробників.
Третьою ознакою виступає мета сільськогосподарського дорадництва - підвищення рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення сільського господарства. Діяльність дорадчих служб спрямовується на надання дорадчих послуг: 1) безпосередньо виробникам сільськогосподарської продукції; 2) несільськогосподарським підприємцям у сільській місцевості; 3) органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та сільським територіальним громадам; 4) сільській молоді шляхом ініціювання і реалізації молодіжних програм тощо.
Таким чином сільськогосподарське дорадництво можна визначити як сукупність дій та заходів спеціально навчених фахівців (сільськогосподарських дорадників), спрямованих на підвищення рівня знань та вдосконалення практичних навичок прибуткового ведення господарства суб'єктів аграрних правовідносин. Сільськогосподарське дорадництво включає надання комплексу знань організаційно-управлінського, технічного, технологічного, економічного та юридичного характеру тощо, необхідних для підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва.
Суб'єктами надання дорадчих послуг є також сільськогосподарські дорадчі служби, тобто юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що здійснюють дорадчу діяльність, у складі кожної з яких працюють не менше трьох дорадників та яка пройшла реєстрацію відповідно до законодавства і внесена до Реєстру дорадчих служб. Отже, законом висунуто вимогу щодо мінімальної кількості дорадників у складі кожної дорадчої служби (не менше 3-х) як обов'язкову умову легітимації останньої.
Сільськогосподарським дорадником (далі - дорадник) є фізична особа, яка на професійній основі проводить дорадчу діяльність, склала кваліфікаційний іспит та одержала кваліфікаційне свідоцтво і внесена до Реєстру сільськогосподарських дорадників та сільськогосподарських експертів-дорадників (далі - Реєстр дорадників). Поряд із цим у наданні дорадчих послуг беруть участь ще один різновид суб'єктів - сільськогосподарські експерти-дорадники. Закон України "Про сільськогосподарську дорадчу діяльність" у ст. 1 надає визначення сільськогосподарського експерта-дорадника (далі - експерт-дорадник) як фізичної особи, яка проводить дорадчу діяльність не на постійній основі, має достатній фаховий рівень та одержала кваліфікаційне свідоцтво відповідно до вимог законодавства і надає дорадчі послуги на запит дорадчих служб та дорадників. Експертами-дорадниками є працівники закладів науки та освіти, інші вузькоспеціалізовані фахівці, які внесені до Реєстру дорадників.
Головною відмінністю між цими двома різновидами сільськогосподарських дорадників є характер надання дорадчих послуг. Якщо для дорадника це основний вид діяльності, тобто надання дорадчих послуг здійснюється постійно і є його професією, то експерт-дорадник надає послуги періодично у міру виникнення потреби у його знаннях. Така потреба виникає, коли вимагається вузькоспеціалізована консультація у галузі, де експерт-дорадник є визнаним фахівцем. Наприклад, у разі застосування нової сільськогосподарської техніки потребується порада фахівця інженерного профілю, який дуже добре знає її переваги і недоліки. При застосуванні новітньої технології або добрива виникає потреба у залученні фахівця-агронома. Як правило, експерти-дорадники є працівниками науково-дослідних установ УААН або аграрних вищих навчальних закладів.