106. Правове регулювання виробництва та обігу зерна.

Відносини, які виникають в процесі вирощування зерна, регулюються нормативно-правовими актами, які закріплюють вимоги щодо ефективного та раціонального використання земельних ділянок, зокрема, Земельний кодекс України, Закони України від 19 червня 2003 р. «Про охорону земель», від 2 березня 1995 р. «Про пестициди і агрохімікати», від 30 червня 1993 р. «Про карантин рослин», від 14 жовтня 1998 р. «Про захист рослин» тощо.

Правове регулювання перевезення зерна визначається Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. № 542, Фітосанітарними правилами ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів, затвердженими Наказом Міністерства аграрної політики України від 23 серпня 2005 р. № 414, Правилами перевезення швидкопсувних вантажів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. № 873, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 та ін

Реалізація зерна здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками з дотриманням Господарського та Цивільного кодексів України, Законів України від 4 липня 2002 р. «Про зерно та ринок зерна в Україні», від 24 червня 2004 р. «Про державну підтримку сільського господарства України», від 17 липня 1997 р. «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції», від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу», Указу Президента України від 18 вересня 2007 р. «Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна», Постанов Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. «Про запровадження державних форвардних закупівель зерна», від 17 листопада 1995 р. «Про прискорення організації біржового сільськогосподарського ринку» тощо.

Зерновий сектор України є стратегічною галуззю економіки держави, що визначає обсяги, пропозиції та вартість основних видів продовольства для населення країни, зокрема продуктів переробки зерна і продукції тваринництва, формує істотну частку доходів сільськогосподарських товаровиробників, а також валютні доходи держави за рахунок експорту, визначає стан і тенденції розвитку сільських територій. Зерновий сектор є базою та джерелом сталого розвитку більшості галузей агропромислового комплексу та основою аграрного експорту. Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно, в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу.

Правове регулювання виробництва та реалізації зерна, організації ринку зерна здійснюється низкою нормативно-правових актів, основним серед яких є Закон України від 4 липня 2002 р. «Про зерно та ринок зерна в Україні», який визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного аграрного сектора економіки України та спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.

Відповідно до норм даного Закону, виробництво зерна - це діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов’язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства.

Враховуючи те, що виробництво зерна є складним та багатогранним процесом, який охоплює вирощування зерна, його зберігання, переробку та реалізацію, у відносини вступають такі суб’єкти як: 1) суб’єкти виробництва зерна; 2) суб’єкти зберігання зерна; 3) Аграрний фонд та інші суб’єкти державних заставних закупівель зерна та державної аграрної інтервенції; 4) акредитоварі біржі; 5) Аграрний страховий пул; 6) Гарантійний фонд та інші суб’єкти, які діють на ринку зерна (ст. 5 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

Суб’єктами виробництва зерна є власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна. В чинному законодавстві не закріплено спеціальних вимог чи будь-яких обмежень щодо суб’єктів виробництва зерна. Тобто, такими суб’єктами можуть бути як фізичні особи, незалежно від громадянства, так і юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, які є власниками, орендарями чи користувачами земельних ділянок і використовують їх для вирощування зерна. Правове становище сільськогосподарських товаровиробників як уже зазначалося визначено низкою законів, зокрема: «Про фермерське господарство», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про особисте селянське господарство»