95. Правове забезпечення соціального розвитку села: поняття та зміст.

Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» від 17.10.1990 р. визначає умови, зміст і межі пріоритетності розвитку соціальної сфери села та агропромислового комплексу в структурі народного господарства, сприяє соціальній захищеності сільського населення.

Відповідно до ст. 1 Закону пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу забезпечується державою шляхом здійснення організаційно-економічних і правових заходів, а саме: – надання агропромисловим товаровиробникам права вільного вибору форм власності й напрямів трудової та господарської діяльності, повної власності на результати своєї праці; – створення необхідної ресурсної бази для всебічного задоволення виробничих потреб і розвитку соціальної інфраструктури; – зміни державної інвестиційної політики, зокрема спрямування інвестицій у першу чергу на створення матеріальнотехнічної бази з виробництва засобів механізації, хімізації, переробної промисловості, будівельної індустрії для агропромислового комплексу з метою поліпшення його соціально-економічного становища, наукового забезпечення та соціальних умов життєдіяльності трудових колективів; – повного ресурсного забезпечення капітальних вкладень для соціально-економічного розвитку села та агропромислового комплексу; – формування належної соціальної інфраструктури села; – спрямування демографічної політики на зміну міграційних процесів на користь села, створення соціальноекономічних умов для природного приросту сільського населення, всебічного розвитку сім’ї; – підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів і кадрів масових професій для всіх господарств і напрямів виробничої діяльності; – створення рівних можливостей для всіх громадян, які постійно проживають і працюють у сільській місцевості, у задоволенні соціальних, культурно-освітніх і побутових потреб.

Пріоритетність розвитку соціальної сфери села та агропромислового комплексу забезпечується зміною структури інвестицій в народному господарстві, переорієнтацією промислового виробництва на їх потреби, зростанням обсягів капіталовкладень і матеріально-технічних ресурсів.

Принципи правового регулювання соціального розвитку села розкривають зміст захисту соціальних прав і законних інтересів сільського населення, а гарантії є умовою реалізації цих принципів.

У юридичній літературі виділяють наступні основні принципи правового регулювання соціальною розвитку села.

• Принцип встановлення гідних умов життя сільського населення. Цей принцип конкретизує загально правовий принцип, закріплений у Загальній декларації прав людини (1948 р.), і у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.), який передбачає право кожного на достатній життєвий рівень для нього самого і його сім'ї, що включив належне харчування, одяг і житло, і на постійне покращення умов життя. Принцип встановлення гідних умов життя сільського населення закріплений і у Конституції, яка проголошує, що Україна є соціальною державою, що дбає про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

• Принцип соціальної рівності. Держава забезпечує рівність усіх перед законом. Соціальна держава прагне до ліквідації соціальної нерівності. При цьому способи, які застосовуються для досягнення цієї мети, досить різноманітні. Ними можуть бути соціальні корективи, які вносяться у правові відносини, державне втручання в суспільні відносини (охорона праці), забезпечення загальнодоступних найважливіших благ і послуг (розвиток системи охорони здоров'я, освіти), покращення соціального становища шляхом державних виплат тощо  .

• Принцип соціальної справедливості полягає у створенні рівних умов для усіх суб'єктів відносин із соціального розвитку села.

• Принцип соціальної відповідальності передбачає, що організації, підприємства, установи та інші суб'єкти, які здійснюють свою діяльність у сільській місцевості, зобов'язані для своїх працівників за рахунок власних коштів забезпечувати професійну і технічну безпеку, знижувати соціально-психологічні ризики праці та ін.

• Принцип державної підтримки соціального розвитку села. Як відомо, сільське господарство несе значні збитки, пов'язані з диспаритетом цін на промислову і сільськогосподарську проекцію, неплатежами, неповним і несвоєчасним бюджетним фінансуванням. Рівень доходів значної частини сільськогосподарських виробників не дозволяє їм вести виробництво на розширеній основі, підтримувати і оновлювати матеріально-технічну базу і соціальну інфраструктуру  . Все це обумовлює необхідність надання селу державної підтримки. Така підтримка надається, як правило, шляхом використання економічних методів регулювання, але здійснюється вона у певних правових формах. Так, Закони «Про державну підтримку сільського господарства України»   від 24 червня 2004 р. визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.