28. Правове становище аграрних об’єднань.

Запорукою успішного та ефективного господарювання сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової конкуренції є їх об’єднання. Відповідно до законодавства усі суб’єкти аграрного підприємництва мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, комерційну, наукову та іншу діяльність, незаборонену законодавством, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству Об’єднання можуть утворюватися за галузевою чи територіальною ознакою. Вони створюються на невизначений строк або тимчасово.

Стаття 118 Господарського кодексу України об’єднанням підприємств визначає господарську організацію, утворену у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Організаційно-правовими формами об’єднання сільськогосподарських підприємств виступають асоціації, корпорації, концерни, консорціуми та інші (ст. 120 ГК України).

У сільськогосподарському господарстві значного поширення набули асоціації та корпорації. Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Прикладом аграрних асоціацій виступають: «Всеукраїнська Аграрна Рада», «Асоціація Виробників молока», «Асоціація «Свинарі України», «Аграрний Союз», «Українська аграрна конфедерація», Асоціація «Теплиці України», «Національна асоціація цукровиків України», «Українська Асоціація виробників картоплі», «Асоціація фермерів і приватних землевласників», «Асоціація тваринників України» тощо.

Корпорація – договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Наприклад, є аграрні корпорації: «Конярство України», «Укрптахопром», Національна асоціація цукровиків «Укрцукор» та ін.

29. Правове регулювання аграрного ринку, його інфраструктура.

Закон України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24 червня 2004 р. визначає аграрний ринок як сукупність правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів щодо сільськогосподарської продукції.

Аграрний ринок включає біржовий ринок сільськогосподарської продукції, оптові ринки сільськогосподарської продукції (іноді у поєднанні з регіональними аграрно-маркетинговими центрами), оптово-роздрібні ринки сільськогосподарської продукції, аукціони, фірмові магазини сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарські виставки та ярмарки тощо. Допоміжними елементами інфраструктури аграрного ринку є; транспорт, складське господарство, зв'язок, системи цінового моніторингу, стандартизації, сертифікації, страхування тощо.

Оптові ринки сільськогосподарської продукції діють на підставі Закону України "Про оптові ринки сільськогосподарської продукції" від 25 червня 2009 р. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2008 р. № 1447-р схвалено Концепцію Державної цільової програми створення оптових ринків сільськогосподарської продукції.

Регіональні аграрно-маркетингові центри створюються відповідно до наказу Міністерства аграрної політики "Про регіональні аграрно-маркетингові центри оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією" від 13 листопада 2006 р. № 660.

Наказом Міністерства аграрної політики від 13 серпня 2002 р. № 653/6941 затверджено Положення про організацію та проведення аукціонів живої худоби та птиці, яке регламентує порядок організації та проведення аукціонів живої худоби (племінної, неплемінної продуктивної) та птиці.

Виставково-ярмаркова діяльність в АПК регулюється постановою Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення виставково-ярмаркової діяльності в Україні", якою затверджено Концепцію розвитку виставково-ярмаркової діяльності від 22 серпня 2007 р. № 1065.

Агроторгові доми порівняно з аграрними біржами є допоміжною, більш ефективною формою надання невеликим сільськогосподарським підприємствам послуг із реалізації сільськогосподарської продукції, оскільки на біржах торгівля здійснюється переважно великими партіями сільськогосподарської продукції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 р. № 848 було схвалено Концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції, згідно 3 якою інфраструктура біржового ринку сільськогосподарської продукції включає:

товарні біржі;

аукціони худоби (як самостійні заходи або підрозділи бірж);

агроторгові доми;

допоміжну базу біржового ринку (елеватори, сховища, складські приміщення, транспортні структури тощо);

добровільні об'єднання (асоціації, спілки тощо).

Кожен із вказаних елементів має свою специфіку, відрізняється завданнями, порядком організації та функціонування.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про прискорення організації біржового ринку сільськогосподарської продукції" від 17 листопада 1995 р. №916 у структурі біржового сільськогосподарського ринку можна виділити:

товарні біржі, в яких працюють секції продажу сільськогосподарської продукції;

аграрні біржі, у складі засновників і членів яких повинно бути не менш як половина вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників та представників переробної промисловості;