69. Правові підстави та порядок припинення діяльності фермерського господарства.

Підстави припинення діяльності фермерського господарства, залежно від волі членів господарства у прийнятті рішень, можна поділити на ті, що залежать від їх волі, та ті, що мають об’єктивний характер.

Отже, підставами для реорганізації або ж ліквідації фермерського господарства є:

-         рішення членів господарства (за Законом – рішення власника);

-         рішення суду;

-         припинення прав на земельну ділянку;

-         визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);

-         якщо не залишилось жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

У разі припинення діяльності за рішенням членів фермерського господарства, таке рішення приймається одностайно всіма членами. Вихід одного або декількох членів не є підставою для припинення діяльності фермерського господарства.

Рішенням суду щодо примусової реорганізації або ліквідації фермерського господарства може прийнято у разі порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції, скасування державної реєстрації тощо. Припинення прав на земельну ділянку означає й припинення діяльності фермерського господарства. Відповідно до ст. 140 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку відбувається у разі добровільної відмови власника від прав на земельну ділянку, його смерті, відчуження земельної ділянки, звернення стягнення на неї за вимогами кредиторів, її відчуження з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, конфіскації за рішенням суду, а права користування – також – її використання способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначення, систематична несплата земельного податку або орендної плати (ст. 141 ЗК України).

70. Загальна характеристика фермерського законодавства України.

На сьогодні законодавство про діяльність фермерських господарств можна розподілити на 3 групи: загальне, галузеве та фермерське.

До загального законодавства слід віднести: Конституцію України. Стаття 14 Основного закону гарантує право власності на землю. ст. 42 закріпляє основи підприємництва, держава забезпечує захист від недобросовісної конкуренції в сфері підприємницької діяльності. Господарський Кодекс України: ст. 114  визначає фермерське господарство як форму підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації  товарної сільськогосподарської продукції. Сюди ж належать Закон України від 17 жовтня 1990 р. «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» (в редакції від 15 травня 1992 р.), який встановлює певні пільги для суб’єктів аграрного виробництва, в т.ч. і для фермерських господарств.

До галузевих актів щодо врегулювання відносин за участю фермерських господарств варто віднести земельне законодавство. Земельний Кодекс встановлює право приватної власності громадян України на землю, регулює порядок та умови надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, встановляє їх максимальні розміри.

 Податковий Кодекс регулює відносини у сфері оподаткування сільськогосподарських товаровиробників та землекористувачів. На діяльність фермерів також розповсюджується законодавство про охорону навколишнього природного середовища, лісове, водне, законодавство про надра та трудове.

Фермерське законодавство (як підгалузь аграрного законодавства) представлено: Законом України від 19 червня 2003 р. «Про фермерське господарство», а також низкою постанов Кабінету Міністрів України, наприклад: від 24 січня 2000 р. № 118 «Про порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення фермерського або особистого підсобного господарства»; від 10 грудня 2003 р. № 1908 «Про затвердження мінімальних розмірів земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерського господарства, що успадковується»; від 25 серпня 2004 р. № 1102 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам»; від 7 лютого 2018 р. № 106 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств» та ін. Наказом Міністерства аграрної політики України від 2 квітня 2004 р. № 119 «Про затвердження Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств» та ін.

Закон України «Про фермерське господарство» визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.