84. Договори кредитування та фінансового лізингу за участю сільськогосподарських товаровиробників.

Запорукою побудови ефективної системи аграрного господа­рювання є кредитна політика сільськогосподарських товаровиробни­ків. Аграрний сектор економіки та його функціонування певною мірою залежать від природно-кліматичних умов, врожайності сільського господарства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України аграрні товаровиробники ма­ють право укладати кредитні договори з метою одержання коштів для ведення аграрної господарської діяльності. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), у тому числі кре­дитна спілка, зобов´язується надати грошові кошти (кредит) позичаль­никові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов´язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до законодавства існують такі фінансові установи: банки, кредитні спіл­ки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії тощо. З метою врегулювання суспільних відносин, що виникають у сфері збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформа­ції про виконання фізичними та юридичними особами, у тому числі аграрними товаровиробниками грошових зобов´язань був прийнятий Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних істо­рій» від 23 червня 2005 р.

З 2005 р. комерційними банками України були запроваджені про­грами кредитування аграрних товаровиробників. Зокрема банком Райф­файзен—Аваль та ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» було реалізовано спільний кредитний проект щодо фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств малого та середнього бізнесу.

Аграрні товаровиробники можуть одержувати кредити у банків­ських установах під заставу майна або в рахунок майбутнього врожаю. На випадок стихійних лих, пожежі, посухи або за настання інших об­ставин, які підпадають під поняття форс-мажорних обставин відповід­но до договору кредитування, суб´єкт агробізнесу надає банківській установі довідку про форс-мажорні обставини, на підставі якої строк повернення кредиту або його частини переноситься ще на один рік. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Тор­гово-промислової палати України. Так, аграрні товаровиробники в ре­гіонах України, які постраждали від повені, можуть отримати довідки про форс-мажор та використати їх під час вирішення питання про по­вернення банківським установам кредитів, отриманих на придбання товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження По­рядку використання у 2009—2013 роках бюджетних коштів, що спря­мовуються на підтримку підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів» від 26 лютого 2009 р. № 153 встановлена часткова компенсація відсоткової ставки за залученими підприємствами АПК у банках коротко-, середньо- та довгострокови­ми кредитами, а також короткостроковими кредитами, залученими у кредитних спілках. Законодавством встановлено, що короткостроко­вими є кредити, що залучені не більш як на 12 місяців, середньостроковими — від 12 до 36 та довгостроковими — від 36 до 60 календарних місяців.

Розмір компенсації за кредитами та напрями використання залу­чених кредитів затверджуються щороку Кабінетом Міністрів України з урахуванням обсягів бюджетних призначень, передбачених держав­ним бюджетом, і пріоритетів розвитку агропромислового комплексу за поданням Мінагрополітики. Компенсація надається на конкурсній основі підприємствам агропромислового комплексу, які залучили ко­ротко-, середньо- та довгострокові кредити в національній та іноземній валюті, згідно з укладеними договорами. При цьому компенсація за кредитами, залученими в іноземній валюті, надається лише в разі наяв­ності у позичальника зовнішньоекономічного договору на закупівлю техніки і обладнання іноземного виробництва, аналоги яких не вироб­ляються в Україні, згідно із затвердженим Кабінетом Міністрів Украї­ни переліком.

Компенсація надається позичальникам щомісяця з урахуванням суми фактично сплачених відсотків за відповідний період. Компенса­ція за коротко-, середньо- та довгостроковими кредитами здійснюється з 1 січня до 31 грудня поточного року. Компенсація не надається пози­чальникам, яких визнано банкрутами, стосовно яких порушено справу про банкрутство, що перебувають на стадії ліквідації або мають про­строчену більш як шість місяців заборгованість перед державним (міс­цевим) бюджетом та Пенсійним фондом України.

Деякі підприємства АПК в умовах фінансової кризи опинилися на грані банкрутства, оскільки комерційні банки перестали здійснювати кредитування аграрних товаровиробників. У січні 2009 р. Уряд Украї­ни направив до Національного банку України список комерційних бан­ків, яким було відмовлено у рефінансуванні з підстав того, що вказані банки не пролонгували кредити аграрним товаровиробникам на загаль­ну суму 3 млрд гривень.

В умовах сьогодення важливе місце в діяльності аграрних товаро­виробників посідає лізинг. За Законом України «Про фінансовий лі­зинг» від 11 грудня 2003 р. фінансовий лізинг — це вид цивільно-пра­вових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов´язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк (не менше одного року) за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингодавцем виступає лізингова компанія, а лізингоодержува­чем — аграрний товаровиробник. Як правило, за договорами фінансо­вого лізингу аграрні товаровиробники придбавають сільськогосподар­ську техніку, обладнання та устаткування. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об´єкти, єдині майнові ком­плекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Сільськогосподарське підприємство, укладаючи договір фінансо­вого лізингу, отримує у платне користування з правом викупу предмет лізингу на строк, не менший строку, за яким амортизується 60% варто­сті предмета лізингу, визначеної на день укладання договору фінансо­вого лізингу. Законодавством дозволяється укладання договорів суб-лізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов´язковою умо­вою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі. До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу.

До істотних умов договору лізингу належать: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування пред­метом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умо­ви, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто зго­ди. Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

За договором фінансового лізингу на лізингоодержувача поклада­ється обов´язок сплачувати періодичні лізингові платежі. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізин­годавця, що безпосередньо пов´язані з виконанням договору лізингу.

Предмет лізингу та пов´язані із виконанням лізингових договорів ри­зики підлягають страхуванню. Лізингові операції обов´язково відобра­жаються в бухгалтерському обліку і звітності сільськогосподарського підприємства.