79. Карантин рослин: поняття та правова основа.

Правова основа:

ЗУ від 30.06.1993 «Про карантин рослин»,

Міжнародна конвенція про захист рослин

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 705 затверджено Перелік об’єктів регулювання у сфері карантину рослин

ЗУ від 14 січня 2000 р. «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції»

Карантин рослин - система заходів, спрямованих на запобігання занесенню та/або поширенню регульованих шкідливих організмів або забезпечення контролю за ними (локалізації);

Об’єктами регулювання є будь-яка рослина (їх частини, насіння частини живих рослин, фрукти, овочі, бульби, бульбоцибулини, цибулини, кореневища, зрізані квіти, гілля з пагонами і листям, зрізані дерева, культури рослинних тканин), продукт рослинного походження, місце зберігання, упаковка, засоби перевезення, контейнери, ґрунт та будь-які інші організми, об’єкти або матеріали, здатні переносити чи поширювати регульовані шкідливі організми, які визначаються окремо для цілей імпорту, експорту та реекспорту, а також для цілей контролю за переміщенням територією України.

У разі виявлення карантинних організмів на території України, протягом доби з моменту виявлення, запроваджується карантинний режим Карантинний режим – це особливий правовий режим, що передбачає систему фітосанітарних заходів, які здійснюються у карантинній зоні з метою локалізації та ліквідації карантинних організмів

Карантин сільськогосподарських рослин:

ВНУТРІШНІЙ КАРАНТИН-своєчасне виявлення, локалізацію та ліквідацію осередків шкідливих організмів, а також попередження подальшому їх розповсюдженню

ЗОВНІШНІЙ КАРАНТИН - спрямований на захист сільськогосподарських рослин від ввезення разом з імпортною продукцією шкідливих організмів, а також попередження вивозу карантинних експортних товарів небезпечних для держав-імпортерів.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про карантин рослин», при переміщенні територією України об’єктів регулювання, що включені до переліку об’єктів регулювання, в обов’язковому порядку є необхідним отримання карантинного сертифікату, а саме: при транспортуванні імпортованих об’єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами, а також у разі вивезення або ввезення об’єктів регулювання у карантинну зону.

Згідно зі статтею 46 Закону України «Про карантин рослин» імпорт, експорт, реекспорт об’єктів регулювання, включених до переліку об’єктів регулювання для цілей імпорту, експорту та реекспорту, здійснюється при наявності фітосанітарного сертифіката

80. Правове регулювання захисту рослин.

Спеціальним нормативно-правовим актом у сфері захисту рослин є Закон України від 14 жовтня 1998 р. «Про захист рослин». Цей Закон регулює відносини, пов’язані із захистом рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження від шкідників, хвороб та бур’янів, визначає права і обов’язки підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист рослин» під захистом рослин слід розуміти комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур’яни. Таке визначення є широким та охоплює ті галузі, де суб’єкти аграрного виробництва використовують рослини у своїй виробничо-господарській діяльності. Тому більш прийнятнішим є поняття, яке закріплено Законом України від 2 березня 1995 р. «Про пестициди і агрохімікати», захист рослин – це комплекс заходів щодо попередження, зменшення втрат врожаю сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб і бур’янів.

Основними законодавчими вимогами захисту сільськогосподарських рослин є: 1) додержання технології вирощування рослин сільськогосподарського призначення; 2) екологічне та економічне обґрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів; 3) обов’язковість здійснення заходів щодо захисту рослин сільськогосподарськими товаровиробниками усіх форм власності та громадянами, діяльність яких пов’язана з використанням землі, лісу, водних об’єктів, вирощуванням рослин сільськогосподарського призначення, а також реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження; 4) суворе дотримання реґламентів зберігання, транспортування, торгівлі та застосування засобів захисту рослин; 5) збереження корисної флори і фауни; 6) недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин.

Засобами захисту є препарати, які вміщують одну або декілька діючих речовин і використовуються з метою захисту рослини або продукції рослинництва від шкідливих організмів та знищення небажаних рослин або окремих частин рослин. Засоби захисту поділяються на три основні групи: неорганічні сполуки (сполуки ртуті, міді, фтору, миш’яку і т.п.), органічні сполуки (хлорорганічні, фосфороорганічні, нітрофеноли), біогенного походження, створені з продуктів життєдіяльності або самих бактерій, вірусів, грибів, рослин.

Методами захисту сільськогосподарських рослин є способи, за допомогою яких здійснюється захист рослин. До них належать: агротехнічний, селекційний, фізичний, біологічний та хімічний.