3. Загальна характеристика джерел аграрного права.

Джерела аграрного права – уніфіковані та диференційовані нормативно-правові акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також акти сільськогосподарських підприємств, норми яких регулюють аграрні відносини.

Аграрне законодавство складають закони та підзаконні нормативно-правові акти, норми яких спрямовані на організацію та ведення сільськогосподарського виробництва, забезпечення при цьому раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, на регулювання та охорону праці та здоров’я працівників сільськогосподарських підприємств, дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії в процесі аграрного виробництва. Джерелами аграрного права є також внутрішньогосподарські локальні акти, що приймаються самими сільськогосподарськими підприємствами.

Особливостями джерел аграрного права є:

- відсутність єдиного кодифікованого спеціалізованого нормативного акту (Аграрного кодексу);

- зростання ролі законів України в регулюванні аграрних відносин;

- значимість локальних актів сільськогосподарських підприємств;

- значна питома вага рекомендаційних правових норм, на підставі яких формується самостійна підсистема локальних правових актів;

- використання правових норм інших галузей права, які одночасно включаються й до норм аграрного права;

- зростання ролі міжнародних норм права.

Класифікація джерел аграрного права здійснюється за такими підставами:

1. за їх юридичною силою:

Закони — нормативно-правові акти органу законодавчої влади, які регулюють найбільш важливі суспільні відносини, виражають волю й інтереси більшості населення, приймаються в особливому порядку і мають вищу юридичну силу, серед яких виділяють: конституційні; звичайні (поточні).

Підзаконні нормативно-правові акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і на його виконання. До них належать: укази і розпорядження Президента України; постанови Верховної Ради України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; накази та інструкції Міністерства аграрної політики та продовольства України; рішення і розпорядження органів виконавчої влади на місцях та органів місцевого самоврядування; внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських підприємств (статути, правила, положення, колективні договори).

2) Залежно від юридичної природи:

а) абсолютні - це нормативно-правові акти, які регулюють виключно аграрні суспільні відносини,

б) дуалістичні, основне призначення яких полягає у регулюванні інших суспільних відносин (земельних, майнових, фінансових, підприємницьких, трудових тощо), а лише окремі їх норми регулюють суспільні аграрні відносини;

3)За характером правового регулювання:

а) уніфіковані, які спрямовані одразу на багатьох суб’єктів, закріплюють принципи, які знаходяться в основі правового становища та правового регулювання їх діяльності,

б)диференційовані характеризуються певною конкретністю, вони визначають правове становище та правове регулювання діяльності саме сільськогосподарських товаровиробників, права та обов’язки працівників сільського господарства;