3.16.5. Блок професійно-педагогічних рис

Дане заняття у поєднанні з іншими спрямоване на формування у майбутніх вчителів таких важливих моральних рис як національна самосвідомість, повага до історії, культури, традицій народу, його педагогічної спадщини, людська гідність, чуйність, доброзичливість, любов до дитини, своєї професії, емоційність, відповідальність, чесність, порядність, милосердя. Заняття також сприяє формуванню моральної поведінки, моральних почуттів і переконань, морально-етичних ідеалів, працелюбства.

Слід підкреслити, що від дідів і прадідів до синів і онуків передається в народі моральна естафета, шанобливе ставлення до вчителя. "Шануй учителя, як родителя" – вчить народна мудрість. Учительська праця найскладніша, але, водночас і найблагородніша, найвеличніша, бо вчитель творить найбільше чудо на землі – людину.

Про вчителя кажуть найтепліші слова – "Учитель, як мати, прагне все краще дітям дати", "Учитель – добра і розуму повелитель", "Учитель народний, бо труд його благородний". Народна педагогіка славить професію вчителя як таку, що посідав найважливіше місце у суспільстві.

3.17. Методики дослідження підготовленості до педагогічної діяльності Комплексна методика для визначення рівня готовності до вибору професії учителя

У методиці для визначення рівня готовності до вибору професії учителя застосовується комплекс методів дослідження, що взаємнопов’язані між собою: анкета, твір, спеціальний тест, розв’язання педагогічних задач. Головним методом установлення рівня готовності виступають середні експертні оцінки за детально розробленим емпіричним проявом їх ознак.

Методику можна використати не лише для прогностичних цілей, а й для: 1) цілеспрямованого формування професійних рис майбутнього вчителя під час навчання у школі та ВНЗ; 2) для кількісного вимірювання шляхом багаторазового застосування на різних ступенях навчання підвищення рівня готовності.

Заповнення анкети полягає у тому, щоб учень напроти кожного питання ставив знак “+”, “–” чи “0” (відповідно “так”, “ні”, “не знаю, не пам’ятаю, не можу сказати”).

Після заповнення анкети учні пишуть твір, в якому повинні дати розгорнуту відповідь на запитання. Обсяг твору має бути не менш як чотири сторінки.

Результати анкетування оцінюються у такий спосіб. Відповіді на кожне питання анкети переносяться на шифрувальний листок, при цьому не слід забувати, що при підрахунку відповідей на запитання 4, 5, 7, 8, 12, 19, 44, 47, 52, 56, 60 змінюються на протилежні (тобто знак, що стоїть у дужках, змінюється на протилежний).

За кожний із розділів анкети (на шифрувальному листку розділи “педагогічний інтерес”, “педагогічні здібності”, “педагогічна діяльність”) виставляється оцінка за п’ятибальною шкалою з точністю до десятих. Виводиться оцінка як відношення суми позитивних відповідей з даного розділу до максимально можливої кількості позитивних відповідей.

По розділу максимально можлива кількість позитивних відповідей – 20, яка оцінюється балом 5. Отже, оцінка по кожному балу – чотири позитивні відповіді. Наприклад, 12 позитивних відповідей по розділу дорівнюють – 12:4=3 бали.

У разі негативної оцінки по розділу слід вважати, що учень не володіє характеристиками з даного параметра.

Для оцінки твору використовується та сама п’ятибальна система. Оцінка виводиться за трьома основними параметрами: І – чіткість, обгрунтованість мотивів вибору професії; ІІ – адекватність уявлення про роботу вчителя; ІІІ – оцінка своїх можливостей у зв’язку з вибором професії вчителя.

Параметр І - мотиви вибору професії учителя:

“1” – мотиви не обгрунтовані (обгрунтування мотивів вибору професії стосується не інтересу до змісту праці вчителя, а різних обставин: не вдалося поступити у другий навчальний заклад; у педвуз менший конкурс; у вчителя велика відпустка, канікули; у педвуз збирається вступати за прикладом товариша; не думав про це ніколи раніше);

“2” – мотиви скоріше необгрунтовані, ніж обгрунтовані (абітурієнт не може пояснити, чому вибрав цей вищий навчальний заклад; якщо дає пояснення, то дуже загальне: “професія вчителя почесна, потрібна”; вибір педагогічного закладу пояснюється бажанням одержати вищу освіту);

“3” – обгрунтування мотивів не визначено (вплив батьків, любов до дітей, взагалі вказується зовнішня сторона професії вчителя, наприклад романтичність; вплив художньої літератури, кінофільмів тощо);

“4” – мотиви скоріше обгрунтовані, ніж не обгрунтовані (любить дітей, любить з ними працювати, спілкуватись, допомагати відстаючим, вміє пояснити, професія подобається, спостерігає за роботою вчителя, читав літературу про вчителя, учителі радили вибрати дану професію, але не мав досвіду педагогічної діяльності);

“5” – мотиви цілком обгрунтовані (професією цікавиться давно, мав досвід педагогічної діяльності, любить нею займатись, знає все про умови роботи вчителя, читав художню літературу про школу і вчителів).

Параметр ІІ - адекватність уявлення про роботу вчителя: оцінюється на основі порівняння з об’єктивними даними праці вчителів (робочі функції, обсяг роботи, тривалість і розпорядок дня, права і обов’язки, заробітна плата, вимоги до рис особистості вчителя і його здоров’я, складності і неприваблюючі моменти в роботі вчителя):

“1” – уявлення явно неправильне, неповне, неточне;

“2” – уявлення скоріше неправильне, ніж правильне;

“3” – уявлення загальне, невизначене;

“4” – уявлення скоріше правильне, ніж неправильне;

“5” – уявлення правильне, точне, повне.

Параметр ІІІ - оцінка своїх можливостей у зв’язку з вибором професії учителя:

“1” – оцінка своїх можливостей неправильна або відсутня взагалі (не мав досвіду педагогічної діяльності; не задумувався про вимоги, що ставить професія вичтеля до людини; вважає, що вчителем може стати кожен);

“2” – оцінка скоріше неправильна, ніж правильна (мав досвід педагогічної діяльності, але не задумувався про вимоги, що ставить професія вчителя до людини, не намагався оцінити свої можливості для оволодіння цією професією);

“3” – оцінка невизначена (розуміючи складність професії вчителя, намагався уникати педагогічної діяльності, оскільки недооцінював свої можливості);

“4” – оцінка скоріше правильна, ніж неправильна (багато займався різними видами педагогічної діяльності, переоцінював свої можливості);

“5” – оцінка правильна (займався педагогічною діяльністю, але ставився до неї вибірково, тверезо оцінюючи свої можливості).

За сукупністю трьох параметрів твору виводиться середній бал.

Тест

Зміст і процедура тесту така. Учень повинен провести пробний урок перед уявною аудиторією молодшого чи середнього віку. Тема дається зі шкільного підручника, форму уроку абітурієнт вибирає за своїм бажанням (бесіда, розповідь, лекція, дискусія тощо).

При підготовці (протягом півгодини – години) дозволяється користуватися навчальною літературою. Тест продовжується не більше 5-10 хв (під час його проведення не можна користуватися письмовими записами).

Тест дає змогу спостерігати за учнями в ситуації, подібній майбутнім типовим професійним ситуаціям. У процесі спостереження фіксуються: професійно важливі характерологічні властивості (емоційна стійкість, самостійність); рівень розвитку мовлення (мовні засоби висловлення, відповідність обраних засобів висловлення з приводу обрання спеціальності), загальна потенційна придатність до професії учителя.

Оскільки точні оцінки на сучасному рівні розвитку знань і педагогічної практики принципово неможливі, то припустимі оцінки, що виставлені експертами (досвідченими педагогами) на основі порівняння з інтуїтивними ідеалами абітурієнта, студента, вчителя. Скдад комісії з трьох осіб дає змогу упосереднити оцінки і уникнути суб’єктивних відхилень.

Оцінка тесту виставляється за кожний параметр за п’ятибальною шкалою.

Параметр І – емоційна стійкість (тобто збереження працездатності при виникненні певного завдання в умовах емоціогенної ситуації):

“1” – емоційно не стійкий (знаходиться у стані крайньої напруженості; руки надзвичайно скуті; метушливість у манерах; характерна міміка; очевидні зміни в гірший бік інтонації, артикуляції і тембру мовлення; уповільнена реакція на звертання: нездатність відходити від прийнятого плану і викладати свої міркування під час викладу);

“2” – скоріше емоціонально нестійкий, ніж стійкий (хоча й абітурієнт знаходиться у стані напруги, але час від часу частково її переборює, систематично погіршується інтонація, артикуляція і тембр мовлення: часто неадекватно реагує на звертання, намагається, але без успіху, проявити творчий підхід до викладу матеріалу);

“3” – емоційна стійкість невизначена (спостерігається деяка постійна напруженість, яка періодично, все-таки, змінюється і проявляється у більш або менш вільному володінні тілом, мімікою, мовленням; в основному правильно реагує на зовнішні впливи; здатний на невеликі, достатньо зв’язні роздуми, які не передбачені у початковому плані викладу);

“4” – скоріше емоційно стійкий, ніж не стійкий (вільно володіє мімікою, жестами, тілом, мовленням, хоча час від часу виникають стани вираженої напруженості: невиправдана жестикуляція, зміна голосу, безпричинне переміщення тіла, логічно й обгрунтовано включає у випадку потреби коригуючі та доповнюючі роздуми у виклад);

“5” – емоційно стійкий (не відчуває напруження у процесі викладу, зовнішні прояви не мають значущих відхилень від звичайного способу поведінки; адекватно і швидко реагує на зовнішні впливи; легко можу переключатися на висвітлення інших проблем, які не передбачені планом виступу).

Параметр ІІ – самостійність (тобто здатність планувати, уміння здійснювати програму діяльності з урахуванням реальних умов відносно незалежно від зовнішніх впливів):

“1” – явно несамостійний (не орієнтується в незвичайній обстановці; нерішучий і переляканий; у поведінці в даній ситуації намагається сліпо копіювати який-небудь зразок, часто – свого шкільного вчителя);

“2” – скоріше несамостійний, ніж самостійний (погано орієнтується у незвичній для себе обстановці, нерішучий; поведінку в ході іспиту прилаштовує до повсякденного стреотипу учительської діяльності);

“3” – самостійність невизначена (орієнтується в ситуації взагалі правильно, але за допомогою постійних запитань, спроб і помилок; часто проявляє нерішучість, шукаючи підтвердження правильності своєї поведінки і слів у членів комісії; намагається будувати свою поведінку, опираючись на еталон шкільного вчителя, і враховуючи конкретну ситуацію);

“4” – скоріше самостійний, ніж несамостійний (досить швидко і правильно орієнтується у новій ситуації, веде себе довить впевнено, хоча часом проявляє невпевненість, намагаючись виявити реакцію членів комісії: свою поведінку в ході тестування узгоджує з власним досвідом педагогічної діяльності, з типовими рисами вчителів і з конкретною ситуацією);

“5” – самостійний (добре розуміє ситуацію і правильно орієнтується в ній; тримається впевнено, але намагається вловити реакцію комісії; прагне творчо розв’язати поставлену задачу з урахуванням як власного досвіду, так і досвіду вчителів).

Параметр ІІІ – мовні засоби вираження:

“1” – мовні засоби висловлення дуже збіднені (словниковий запас надто малий, обмежений життєвим досвідом, синтаксичні конструкції прості, емоційне забарвлення слабке і створюється сторонніми засобами, жестами, мімікою тощо);

“2” – скоріше недостатні, ніж достатні (словниковий запас невеликий, але ширше лексики буденного вжитку, синтаксичні конструкції, як правило, прості, лише іноді проявляються більш складні; емоційне забарвлення мовлення слабке, створюється частково обмеженим набором типових мовних засобів: кількома прикметниками або застосуванням одного порівняння);

“3” – мовні засоби характеризуються обмеженістю (лексика широка, але багато слів засвоєно пасивно; крім простих синтаксичних конструкцій зустрічається ряд складних, проте вони мають характер поширених штампів; емоційне забарвлення мовлення невелике, переважає мала виразність, але час від часу з’являється достатня образність);

“4” – мовні засоби достатні (лексика дуже багата, образна, активно використовується у великому обсязі; синтаксичні конструкції різноманітні, використовуються доречно, осмислено і творчо, багате емоційне забарвлення).

“5” – мовні засоби характеризуються високим рівнем сформованості (лексика надзвичайно багата, емоційна, образна, різноманітна, синтаксичні конструкції нестандартні, використовуються творчо відповідно конкретної мовної ситуації).

Параметр IV – адекватність засобів вираження об’єкта міркування (тобто логічність, ясність, доступність):

“1” –важкодоступний; сумбурний виклад;

“2” – у більшості важкодоступний, плутаний виклад;

“3” – достатньо ясний зв’язаний виклад, але складний за формою;

“4” – цілком ясний зв’язаний виклад, але складний за формою;

“5” – чіткий за формою і змістом виклад.

Параметр V – загальна потенційна придатність до професії учителя (прогностична оцінка, що спирається на практичний досвід та інтуїцію компетентних спеціалістів-педагогів):

“1” – педагога з цього учня не вийде;

“2” – педагог у майбутньому буде невдалий;

“3” – за умови великої праці над собою може стати середнім педагогом;

“4” – при наполегливій роботі може стати хорошим педагогом;

“5” – можливо буде хорошим педагогом.

Успішність тесту оцінює компетентна комісія з трьох осіб. Кожного члена комісії слід забезпечити окремим примірником програми спостереження за тестом. Оцінки виставляються спочатку по кожному параметру окремо, потім виводиться середня арифметична оцінка за тест.

Загальна оцінка профготовності виводиться як середньоарифметичне загальної оцінки з анкети твору й тесту, розв’язанню педагогічних задач.