3.1.5. Блок професійно-педагогічних рис

Вивчення даної теми передбачає формування гуманістичної професійно-педагогічної спрямованості, зокрема педагогічної культури та етики, ерудованості, інтересу до виховної роботи, любові до дітей, чуйності, переконаності, відповідальності, педагогічного мислення.

3.2. Загальні методи виховання

Мета – дати уявлення про класифікацію методів виховання, встановити характер взаємозв‘язку між ними; проаналізувати шляхи вдосконалення методів виховання, застосування їх при розв‘язуванні педагогічних ситуацій, а також формувати навички аналізу, уміння порівнювати, узагальнювати, робити самостійні висновки.

Обладнання: таблиці, картки-завдання, матеріали про передовий педагогічний досвід.

Ключові поняття: метод виховання; засіб та прийом виховання; класифікація методів виховання; методи формування свідомості особистості; методи організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки; методи стимулювання поведінки та діяльності; методи контролю та самоконтролю.

План заняття

І. Перевірка рівня засвоєння студентами основних теоретичних положень з теми заняття.

1. Поняття про методи і засоби виховання.

2. Методи формування свідомості особистості.

3. Методи організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки.

4. Методи стимулювання поведінки та діяльності.

5. Методи контролю, самоконтролю та самооцінки у вихованні.

6. Прийоми педагогічного впливу.

ІІ. Виконання практичних завдань.

ІІІ. Розв’язування педагогічних задач.

Рекомендована література

1. Болдирев Н.М. Методика воспитательной работы в школе. - М., 1984.

2. Даниленко М.В., Даниленко Л.І. Педагогічні задачі. – К., 1991.

3. Касьяненко М.Д. Педагогіка співробітництва. – К.: Вища шк., 1993. – Ч. ІІ.

4. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К., 1997. – С.94-135; 172-203

5. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти //Виховна робота в закладах освіти України. – К., 1998. - С. 179-192.

6. Макаренко А.С. Методи виховання. – Тв. у 8 т. – Т. 5 – К., 1981.

7. Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К., 1990.

8. Натанзон Е.М. Важкий школяр і педагогічний колектив. – М., 1987.

9. Педагогика /Под ред. Ю.К. Бабанского. – М., 1988. - С. 105-125.

10. Подласый И.П. Педагогика. – Кн. 2. - М. 1999. – С. 93-136.

11. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину. – К., 1975.

12. Фіцула М.М. Педагогіка. – К., 2000. – С. 314-340

13. Харламов И.Ф. Педагогика. – М., 1999. – С.303-322.

3.2.1. Теоретичний блок Основні положення

Для реалізації головної мети національного виховання – “набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури” – величезне значення має вибір методів виховання та їх ефективне використання.

Вивчаючи методи виховання, насамперед, необхідно висвітлити питання про різні підходи до трактування цього поняття. Так, поняття “метод виховання” у визначенні А.С. Макаренка має гуманістичний напрям. “Метод виховання – це інструмент доторкання до особистості.”

У визначенні Ю.К. Бабанського метод виховання визначається як співробітництво вчителя та учня: “Методи виховання – це способи взаємопов‘язаної діяльності, спрямованої на розв‘язання виховних задач”.

Комплексний підхід до визначення поняття “метод виховання” здійснюється у підручнику І.Ф. Харламова “Педагогіка”: “Під методами виховання слід розуміти сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, які використовуються у процесі організації різноманітної діяльності учнів для розвитку в них потреб мотиваційної сфери, поглядів, переконань, моральної поведінки, а також для корекції і вдосконалення з метою формування властивостей особистості, її якостей.”

У визначенні М.М. Фіцули “методи виховання – це способи взаємопов‘язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.”

Окрім методів, у виховній роботі використовують засоби виховання. Засоби виховання – вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість у певному напрямі. До засобів виховання відносять працю, мистецтво, засоби масової інформації, шкільний режим та ін.

Методи виховання поділяють на загальні (їх застосовують в усіх напрямках виховання) і часткові (використовуються переважно в одному з них – моральному, фізичному , правовому тощо).

Методи виховання завжди діють у певній системі, кожен є структурним елементом цієї системи і у взаємозв‘язку з іншими забезпечує ефективність виховного процесу. Їх використовують у тісному взаємозв‘язку і взаємозалежності. А.С. Макаренко зауважував, що кожний виховний засіб слід розглядати як частину виховної системи. Методи виховання змінюються, вдосконалюються із зміною мети виховання, умов здійснення, залежно від віку дитини та ступеня її вихованості.

Розглянемо класифікацію методів виховання з позиції діяльнісного підходу за Ю.К.Бабанським. В основу даної класифікації покладено цілісну структуру діяльності, яка включає в себе усвідомлення процесу діяльності, її організацію, стимулювання, контроль та аналіз результатів.